в®* наука про домашнє господарство, управління домом і майном (древньогрецькі філософи); вЭ" наука про державну, національну економічну політику (А. Монкретьєн); вЭ” наука про багатство (А. Сміт), про закони, які керують розподілом суспільного продукту (Д. Рікардо); вэ> наука про управління народним багатством, а також: матеріальний добробут людей, оскільки він залежить від держави (С. Сісмонді); вэ> наука про закони, які керують виробництвом, обміном та розподілом матеріальних благ (Ф. Енгельс і К.Маркс), про взаємодію виробничих, або економічних, відносин і продуктивних сил;
в®> наука про особливі (історичні) закони, які регулюють виникнення, існування, розвиток і смерть певного соціального організму (В. Ленін); внаука про соціальні закономірності (М. Вебер); в$> наука про розвиток інститутів, матеріальні потреби й інтереси для досягнення добробуту людей (інститу- ціоналісти);
ез= наука, що вивчав проблеми влади (Дж. Гелбрейт); і®- вчення про народне господарство, яке повинно шукати коріння, що пояснюють економічні явища в суб'єктивних відчуттях (Бем-Баверк), капіталістичну організацію на окремому підприємстві (К. Менгер), а також наука про універсальні закони (інші представники маржиналізму); в®” наука про природу людського духу, енергійність нації, проблеми мотивації та економічної поведінки людей (окремі представники історичної школи, маржиналізму й інституціоналізму) ;
иг- наука про людські потреби та їх задоволення (Л. Мейєрс - США та ін.);
us- наука про народне господарство (В. Рошер та ін.) і господарську діяльність (П. Струве), причому останній розглядав господарство як суб'єктивну телеологічну єдність національної економічної діяльності або господарювання;
оз= наука про суспільні відносини у межах господарської діяльності (М. Туган-Барановський); в®- наука, що вивчає відносини між індивідами (людьми) і оточуючим їх навколишнім середовищем (Чемберлін); в®- наука, що вивчає, як люди роблять вибір, щоб використати рідкісні ресурси для виробництва різних товарів та їх розподілу; наука, що вивчає людей в їхньому діловому житті; наука, що вивчає багатство; наука, що вивчає, як можна вдосконалити суспільство. 77. Самуельсон пропонує таке визначення предмета "економікс ", з яким погодилося багато економістів: "Це наука, що вивчає, як люди і суспільство здійснюють кінцевий вибір рідкісних ресурсів, як виробляти різні товари і розподіляти їх для споживання ". На його думку, "економікс" включає всі елементи, які були вказані у різних визначеннях, і все те, що містилося б у довшому переліку,
який молена укласти. Коли синтезувати наведені визначення, то у більшість з них 77. Самуельсон включає дії людей у процесі вибору рідкісних ресурсів для виробництва, обміну, розподілу та споживання різних товарів.
Інші економісти об'єктом вивчення в економіці називають ту частину людської діяльності, яка стосується виробництва, обміну й споживання товарів та послуг. Загалом у різних авторів підручника "Економікс" можна знайти визначення, в яких фіксується лише одна із шести сторін, названих П. Cамуельсoнoм.
Визначаючи предмет свого дослідження, він зазначав, що економікс
- це наука, що вивчає, як люди здійснюють організацію виробництва і споживання, наука про дії, які охоплюють обмінні операції між людьми. Тому дивує позиція П. Cамуельсoна, який стверджував, що "жодне визначення не може бути точним і що в ньому немає потреби". Особливо негативний зміст закладено в його словах про відсутність потреби в точному визначенні, а отже, в чіткому.
Іншим недоліком наведених П. Cамуельсoнoм визначень є відсутність положень про економічні закони. Правда, він у своєму підручнику називає такі закони, як "законрідкісності", "закон спадної доходності", "закон спадної "граничної корисності"", "закон зниження попиту" та ін., проте вони лише частково відповідають вимогам обгрунтування законів. Американський вчений також абстрагується від суспільних відносин між людьми у всіх сферах суспільного відтворення.
» следующая страница »
1 ... 101 102 103 104 105 106107 108 109 110 111 ... 279