Але, акцентуючи увагу на вивченні рідкісних ресурсів, П. Самуельсон та інші автори допускають при цьому серйозний алогізм. Так, рідкісним ресурсом в умовах капіталістичного способу виробництва не є робоча
1 Батиекоп Р. Есопошіс8.ІО^есНгіоп. Токіо, 1980, Р. 2.
сила, трудові ресурси. Адже майже в кожній країні існує багатомільйонна армія безробітних, а на планеті налічується майже 1 млрд. безробітних і кількість їх щорічно зростає на кілька млн. чоловік. Щодо них можна говорити лише про відносну рідкісність певних видів професій. У цьому випадку економікс, якщо виходити з логіки наведеного визначення, не повинна вивчати таку проблему економічної теорії, як ринок робочої сили, в тому числі проблеми безробіття, брати до уваги лише відсутні вакантні робочі місця. Насправді економікс розглядає ринок робочої сили, що свідчить про неузгодженість її предмета зі змістом і структурою викладеного матеріалу.
Такий же алогізм має місце щодо виробничих потужностей (один із видів капітальних благ, як його називають західні економісти), оскільки вони у розвинених країнах під час сприятливої кон'юнктурі завантажені приблизно на 75 %. Загалом, за оцінками спеціалістів, за сучасних умов виготовляється така кількість продовольства, яка майже в 4 рази перевищує нормальні потреби людей, хоча в світі щорічно помирає від голоду близько 100 мільйонів чоловік.
Найбільшою мірою хибність акцентування уваги на використанні обмежених або рідкісних ресурсів при визначенні предмета економічної теорії виявляється з часу розгортання інформаційної революції у розвинутих країнах світу з середини 70-х рр. XX ст. і появи на цій основі інформаційних ресурсів. Такі ресурси, за оцінкою авторитетних західних та вітчизняних вчених, є безмежними. Водночас обмеженими є лише окремі види невідновлюваних ресурсів.
Низка інших недоліків витікає з ототожнення західними авторами предмета економікс з політичною економією. Адже предметом політичної економії є передусім виробничі відносини або відносини економічної власності у всіх сферах суспільного відтворення, але не ізольовано, а у процесі діалектичної взаємодії з розвитком продуктивних сил і передусім основної продуктивної сили - людини. Це дає змогу вивчати потреби та інтереси окремої людини, групи людей, цілих соціальних верств і класів і навіть націй і народів, а отже досліджувати найважливішу рушійну силу розвитку економічної системи і всього суспільства. На противагу цьому, економікс абстрагується від суспільної форми цієї системи, а людину або групу людей розглядає лише в контексті її поведінки з приводу використання обмежених ресурсів. Внаслідок цього економікс як вузька прагматична економічна дисципліна може лише частково виконати одну із чотирьох функцій політичної економії - а саме практичну функцію. Це перша важлива відмінність між двома науками.
Частково, оскільки абстрагування від категорії "відносини" (в даному разі "відносини економічної власності") не дозволяє розкрити властивості або специфічні риси людини в капіталістичному суспільстві (тобто її перетворення в найманого працівника та відносини залежності останнього від капіталіста), речей (в даному разі засобів виробництва та їх здатність виконувати роль засобу привласнення частини праці найманого працівника), оскільки через різні відносини одних людей до інших людей, а речей - до інших визначаються їх властивості. Крім того, такий підхід майже унеможливлює пізнання глибинної сутності таких речей, законів і закономірностей виникнення і розвитку економічної системи, які (закони) виражають сутність відносин між людьми з приводу привласнення різних об'єктів у всіх сферах суспільного відтворення. Це, в свою чергу, призводить до часткового виконання економікс своєї практичної функції на макроекономічному рівні.
» следующая страница »
1 ... 104 105 106 107 108 109110 111 112 113 114 ... 279