на базі синтезу "трудової терп та теорії граничної цілісносгі" і схвально оцінює цей синтез, а з іншого, намагається дискредитувати трудову теорію вартості, не має фахової підготовки не лише з діалектики, а й з формальної логіки. Трудової теорії вартості дотримувались також С Подолинський, В. Вернадський.
Те, що визначальним при з'ясуванні сутності вартості є праця (ця точка зору близька до найбільш поширеної на Заході теорії витрат виробництва) і не просто праця, а суспільно необхідна (коли виробляється така кількість товарів і послуг, яка відповідає розміру платоспроможного попиту населення), є найбільш наближеною до практики і відповідає сучасним критеріям справжньої теорії та методології.
Автор статті не з'ясовує, у чому хибність цієї теорії, але в нього є вибір пояснювати вартість лише співвідношенням попиту і пропозиції (К.Маркс показує, що таке співвідношення пояснює відхилення ціни від вартості), тобто дотримуватися поверхневої точки зору, бо вартість обмежується лише сферою обміну; він також може опиратись на відірвану від практики концепцію граничної корисності, що базується на суб'єктивній психологічній оцінці товару споживачем, яку критикували більшість авторитетних західних економістів.
Некомпетентне тлумачення теорії К. Маркса виявляється і в тому, що С. Злупко обмежує його творчісгь реаліями лише першої половини XIX ст., оскільки, за його словами, "Капітал" "написаний на матеріалі Англії першої половини XIXст. " і ці реалії вже в кінці XIX ст. в Європі, світі й самій Англії мали інший вигляд, ніж тоді, коди жив і творив К. Маркс. За такою логікою, актуальність творів усіх мислителів економічної науки треба обмежувати часом їхнього життя і географічними межами певної країни.
Представникам "львівської школи" більше подобається використовувати економічні категорії в дусі "економікс". У зв'язку з цим наведемо визначення деяких категорій з підручника американського економіста Г. Манківа, який вони переклали на українську мову.
"Гроші - це сукупність активів, які можна використовувати для проведення ділових операцій"!. Нечіткість даного визначення полягає передусім у тому, що одне невідоме (гроші) підводиться під інше невідоме (сукупність активів).
"Капітал - це знаряддя, яке використовують працівники: кран для будівельника, калькулятор для бухгалтера, персональний
комп'ютер для автора цієї книжки"
. За цією логікою сапа і граблі в руках українського селянина є капіталом.
"Заробітна плата - оплата одиниці праці'"
. Порівняно з визначеням К. Маркса - це спрощена і малозмістовна дефініція.
Усім, хто сьогодні заперечує марксистську теорію, хотілося б нагадати, що, займаючись в період існування СРСР проблемами економічної теорії, вони також сприяли перетворенню вчення К. Маркса на догму. Складається парадоксальна ситуація: К. Маркса обвинувачують у тому, проти чого він постійно боровся, тобто проти догматичного підходу до його вчення. Розвінчують і звинувачують К. Маркса, як правило, люди, які ніколи глибоко не вивчали його теоретико- методологічну спадщину, а всі свої знання здобули з поверхового засвоєння окремих фрагментарних положень, найчастіше вириваючи цитати з контексту. Серйозний дослідник, який не захищає інтереси правлячої еліти, ніколи не відмовиться від такої спадщини, він завжди буде звертатися до теорії та методології хоч би тому, що К. Маркс і Ф. Енгельс досягди свого часу вершин економічної та філософської думки, спираючись на досягнення попередніх етапів її еволюції, на все позитивне. Навіть при вивченні історії економічного вчення без цих імен не обійтись, а без знання такої історії нема культури і чесності мислення в наш час.
Прикладом теоретичного невігластва є також твердження деяких інших авторів, здебільшого представників так званої "львівської школи", які працюють на економічному факультеті львівського національного університету ім. І. Франка. Так, в роботі "Доходи та заощадження в перехідній економіці України" (Львів, 2003) стверджується, що "на відміну від утопістів, К. Маркс не надавав жодного значення окресленню майбутнього соціального устрою" (с.40), що "К. Маркс, як і Д. Рікардо вважав, що заробітна плата робітників наближається до величини, яка б забезпечила їм звичний для них рівень існування; що К. Маркс не вірив у можливості поліпшення становища робітничого класу в межах капіталістичного ладу, стверджуючи, що з розвитком ринкової економіки становище найманих працівників погіршуватиметься (с. 41); а "щодо майбутнього устрою суспільства, то К. Маркс обмежувався лозунгом: "Від кожного - за здібностями, кожному - за потребами " (с. 420). В даному разі слід зазначити, що це дійсно слова К. Маркса, які дещо в іншій формі вперше були проголошені у Новому Заповіті, але це не означає, що відносно майбутнього соціального ладу К. Маркс
» следующая страница »
1 ... 97 98 99 100 101 102103 104 105 106 107 ... 279