обмежився лише цим гаслом. Прикладів такого теоретичного невігластва можна назвати немало.
Що стосується методологічного невігластва, то це визнає сам С. Злупко, коли стверджує, що економісту не обов'язково знати діалектику. Більше того, С. Злупко намагається довести з посиланням на авторитет І. Франка, що знання діалектики, діалектичного методу дослідження є непотрібним, зайвим в економічній теорії, що "усі наукові напрями і школи, які сьогодні творять економічну теорію, розвинуті не на діалектиці"
В даному висловлюванні є щонайменше дві ознаки наукової некомпетентності автора: по-перше, незнання, що таке діалектика; подруге, незнання методології сучасних напрямів і шкіл економічної теорії. Наприклад, коли він заявляє про непотрібність використання діалектичного методу, то тим самим намагається переконати, шо вчений не повинен з'ясовувати причинно-наслідкові зв'язки в економічних явищах і процесах, розкривати кількісно-якісні зміни, з'ясовувати сутність і явище, знаходити протилежні сторони в таких явищах і процесах. Оскільки С. Злупко дійсно так поступає, то не дивно, що його роботи носять описово-поверховий характер. Щоб компенсувати цю ваду, він вдається, зокрема, до вищеназваних прийомів "критики " своїх опонентів.
Що стосується його твердження про невикористання діалектики всіма напрямками і школами, в тому числі такими вченими, як М.Туган- Барановський, Є. Слуцький, С. Подолинський, А. Сміт, А. Маршалл, Дж. Кейнс та інші, то С. Злупку з його нульовим методологічним арсеналом просто важко зрозуміти способи та форми використання діалектики цими науковцями.
Крім того, наведені вище висловлювання львівського автора щодо низки категорій (товар та ін.) засвідчують незнання ним найпростіших елементів діалектики, а тако ж невміння користуватись нею. Очевидно, що йому більше до вподоби метафізика, якої він, напевно, теж не знає, оскільки не використовує деяких позитивних сторін останньої.
У теоретио-методологічному аспекті таке ставлення до теоретичної спадщини К. Маркса зумовлене неспроможністю багатьох авторів зрозуміти передусім діалектику "Капіталу" К. Маркса. Адже першою важливою умовою для розуміння цієї фундаментальної праці є глибоке знання "Науки логіки" Гегеля - методологічної основи "Капіталу" К. Маркса. Навіть М.І. Туган-Барановський, який вважався знавцем цієї роботи, догматично протиставив вартість ціні виробництва.
Філософськи грамотному економісту повинні бути зрозумілими такі речі, як діалектика понять в економічній теорії,а отже їх взаємопереходи, а також те, що категорія "благо" переростає у процесі обміну у вартість, що вартість трансформується в ринкову ціну, а відтак в ціну виробництва тощо.
Незнання діалектики підтверджують і слова С. Злупка про те, що ніхто дотепер не розкрив до кінця змісту не лише категорії "продуктивні сили", а й "вартості", "собівартості", "капіталу"та ін. Але ж вимагати розкриття змісту цих категорій "до кінця", означає вимагати пізнання абсолютної істини, до якої можна лише наближатись, тобто пізнати можна лише відносну істину.
Засідати за вивчення "Науки логіки" Гегеля, діалектики, яка веде свій початок з праць давньогрецьких філософів Аристогеля, Платона та інших, львівському економісту, звичайно, уже пізно, зате він добре засвоїв прийоми словесної еквілібристики, перекручень, домислів.
( 7 ) Запитання і завдання
1. Дайте характеристику економомічних поглядів Григорія Сковороди.
2.Що нового вніс М. Туган-Барановський в теорію вартості?
3.В чому полягає сутність теорії економічних циклів М. Туган-Барановського?
4. Які основні недоліки цієї теорії щодо з'ясування причин економічних криз?
5. Дайте характеристику поглядів М. Туган-Барановського щодо соціалізму та
» следующая страница »
1 ... 98 99 100 101 102 103104 105 106 107 108 ... 279