Детінізація економіки у контексті трансформаційних процесів

Було сформоване інституїіійне середовище, яке активно застосовує правові, організаційні, адміністративні обмеження для входження нових капіталів на ринки та вільного переміщення товарів і капіталу всередині країни. Сьогодні саме ці обмеження є головними перешкодами повно­цінної конкуренції, оскільки вони призводять до штучного зменшення кількості компаній у прибуткових галузях економіки та сприяють моно­полізації виробничої, торговельної і фінансової діяльності.

Найбільш небезпечними є саме адміністративні обмеження для вход­ження нових капіталів на ринки та переміщення товарів і капіталу всере­дині країни, наприклад: практика адміністративних обмежень (у тому числі негласних, неформальних) на переміщення товарів і капіталу через регіональні (обласні, районні) кордони, нерівноправність доступу до об’єктів інфраструктури; регіоналізація товарних і фінансових ринків, особливо коли вона набуває крайніх форм адміністративної заборони на ввезення чи вивезення товарів.

Спостерігається монополізація ринків окремими посередницькими організаціями, що нерідко діють за межами закону і оперують тіньовими (або навіть кримінальними) капіталами (агробізнес, вугільна та металур­гійна промисловість тощо) і не допускають нові компанії на той чи інший ринок. Особливо небезпечним є досить поширений в Україні зв’язок та­ких організацій з центральною, регіональною і місцевою владою. Діяльність криміналізованих посередницьких організацій призводить до спотворення конкурентного середовища, звуження сегментів ринку, на яких різко обмежується свобода товаровиробників, панують небанківські форми розрахунків, а споживачам нав’язуються завищені ціни;

5)    висока питома вага в економічній структурі так званих нетипових підприємств, функцією яких є тіньове обслуговування монополістично­го сектора.

Нетипові підприємства характеризуються тим, що ряд показників їх діяльності виразно дисонують між собою і показниками діяльності МСП. Якщо сектор МСП певною мірою приховує свої обороти, то в групі нети­

пових підприємств усе виглядає дзеркально навпаки. Тут відзначаються надзвичайно високі офіційні обсяги виробництва, переважно послуг по­середницького характеру, що не співвідносяться з іншими показниками, особливо чисельністю зайнятих працівників. На одного зайнятого при­падає майже від 1 млн. до кількасот млн. гривень обсягів виробництва. Основними видами економічної діяльності цих підприємств є оптова та роздрібна торгівля, торгівля транспортними засобами, послуги з ремонту. (До цього виду економічної діяльності належить і діяльність конвертерів, яка в Україні, на відміну від країн ЄС, не відокремлюється)

. Причому якщо в 2000 р. на цей вид економічної діяльності припадало 46,2% загаль­ного обсягу виробництва в групі, то в 2001 р. — 63,1%. У2001 р. нетипови­ми підприємствами було вироблено 7,2% загального обсягу виробництва

—                 за середньооблікової чисельності зайнятих 0,07% загальної чисельності (див. табл. 1.1).

Для економіки України, що лише виходить із тривалої кризи, розви­ток такого посередництва та його значний сегмент на ринку, за умов об­меженого платоспроможного попиту населення, є небезпечним явищем. Тим більше що діяльність українських псевдоконвертерів зосереджена в оптовому посередництві.

Це є аргументом на користь необхідності більш ретельного дослід­ження високопродуктивної діяльності нетипових підприємств і відок­ремлення справді підприємств-конвертерів від конвертаторів чужих до­ходів. Є всі підстави вважати, що українські підприємства цієї групи є лише агентами (своєрідними тунелями) здійснення перетоку доходів за допомогою механізмів так званих цінових трансфертів (через посеред­ницьку маржу) — від великих підприємств на користь окремих осіб для наступного їх використання з метою особистого збагачення та в політич­них цілях;

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 25 26 27 28 29 3031 32 33 34 35  ... 350