2) штучна висока швидкість обігу української гривні, оскільки більший обсяг грошових коштів зосереджений не у реальному секторі економіки, а обслуговує спекулятивні операції у посередницькій та валютно-фінансовій сфері;
3) зниження потенціалу заощаджень населення у банках та різних фондах через переведення їх у так звані «короткі гроші», тобто залучення їх у поточний обіг.
Вихід з кризи можливий лише шляхом активізації інвестиційної діяльності з оновлення реального капіталу. Істотні зрушення у складі інвесторів (різке скорочення частки держави, збільшення частки приватних інвесторів, у тому числі за рахунок залучення на внутрішній ринок капіталів іноземних інвесторів) поки що не сприяють цьому процесу, оскільки інвестиційний клімат у країні не поліпшується. Прибутковість інвестицій низька, внутрішній ринок нестабільний, високі ризики, надмірний податковий прес, низька схильність до заощаджень, низька правова захищеність інвесторів — все це не дозволяє оптимістично оцінювати можливості підвищення інвестиційної активності та перспективи технічного переозброєння виробництва без суттєвого коригування структурної політики уряду та активізації ролі держави у вирішенні цієї проблеми. Реальні тривожні симптоми деградації економічної системи свідчать про те, що якщо ця негативна ситуація не зміниться, то проблема оновлення основного капіталу стане однією з центральних у забезпеченні економічної безпеки країни.
Інвестиційну та інноваційну кризу можна подолати за допомогою активізації інвестиційної діяльності по оновленню основного капіталу (загальна передумова); виділення пріоритетів та напрямів сучасного економічного росту, насамперед капітального будівництва; створення холдингових компаній у вигляді будівельно-фінансових корпорацій; формування фінансово-промислових груп по замкнених відтворювальних і технологічних структурах; здійснення заходів по стимулюванню приватних інвестицій; розробки системи заходів по залученню у країну іноземних інвестицій, створення умов для трансформації накопичень та заощаджень населення в інвестиції.
До суттєвих загроз економічній безпеці України слід віднести надмірну відкритість економіки
. Відкритість економіки у стратегічному плані — правильний курс, про що свідчить світовий досвід нових індустріальних країн Південно-Східної Азії. Розумна відкритість економіки сприяє підвищенню її ефективності, конкурентноздатності, мобільності. Водночас будь-які умови, за яких здійснюється входження вітчизняного господарства у міжнародний поділ праці, незрілість ринкових відносин та кризовий стан економіки потребують обережності у визначенні ступеня такої відкритості. Відкриваючи економіку, потрібно враховувати стан захищеності вітчизняного виробництва, фінансів та банківської системи, грошового обігу, стратегічних галузей та сфер виробництва, що є, власне, функцією економічної безпеки.
Світова практика свідчить, що багато країн прямували до так званої повної відкритості під жорстким наглядом держави. Водночас ще й сьогодні у багатьох промислово розвинутих країнах—Японії, Франції, США, Швеції — законодавчо визначений перелік галузей та сфер виробництва, в які іноземний капітал не залучається. Особливо жорсткий режим встановлений в Японії, де іноземному інвестору не дозволяється придбавати акції компаній, які працюють в оборонних галузях, у галузі зв’язку та деяких інших пріоритетних галузях.
Концепція національної безпеки України повинна передбачати необхідність введення певних обмежень на діяльність іноземного фінансового капіталу — банків, страхових компаній, на передачу в експлуатацію іноземним підприємствам природних ресурсів, які не відтворюються, транспортних шляхів. Не можна допустити встановлення контролю з боку іноземних компаній над стратегічно важливими галузями економіки, оборонної промисловості та природними монополіями.
» следующая страница »
1 ... 20 21 22 23 24 2526 27 28 29 30 ... 350