Іншою, не менш важливою, близькою за походженням до проблеми ритмічного щоденного виходу на роботу, виявилась для праценаймачів проблема сезонних коливань у забезпеченні виробництва робочою силою. Переважна частина робітників промислових підприємств була тісно прив’язана до села, «другої економіки» в ньому, і відповідно це зменшувало частку робочого часу для промислового виробництва, особливо у період сезонних максимумів сільськогосподарських робіт. Кількість зайнятих у промисловому виробництві у цей час скорочувалась порівняно з нормальним середнім рівнем майже на 30%.
Праценаймачі намагалися вирішити проблему дефіциту робочої сили за рахунок певних кроків в управлінні. По-перше, було започатковано стабілізаційний резерв робочої сили за рахунок розширення потенційних джерел її постачання: як такі розглядалися члени сімей робітників, у першу чергу дружини і дочки. Для створення стійкої можливості залучення цього резерву до роботи на виробництві стали вводитися такі новації, як навчання членів родин робітників, введення додаткових виплат на дружин та дітей, будівництво фабричних шкіл, учениці яких після занять залучались до виконання робіт на фабриці, будівництво фабричного житла тощо. Всі ці характерні елементи японського управління, побудовані на засадах організації традиційної економіки, отримали згодом назву системи патерналізму.
По-друге, були зроблені суттєві кроки до більш мобільного використання трудових ресурсів, виявлення їх прихованих резервів. Почали застосовуватися такі засоби підвищення ефективності управління персоналом, як переміщення всередині підприємства з однієї роботи на іншу, які в сучасних умовах отримали назву «ротація кадрів», більш широке застосування групових форм організації праці без жорсткого закріплення робітників за конкретними ділянками роботи.
По-третє, були запроваджені системні, суттєві форми заохочення за безперервну роботу на підприємстві: 1) бонуси, які встановлювалися пропорційно заробітній платі, яка була отримана за піврічний або річний період; 2) різні доплати за тривалість роботи; 3) пільгові сплати на відпустку, відпочинок, екскурсії тощо. Заходи цього виду також утворили такий базовий сегмент сучасного японського менеджменту, як сплата залежно від вислуги років, патерналізм тощо.
Система уявлень, яка лежить в основі заходів управління щодо обмеження дефіцитності робочої сили в Японії, утворила концепцію поділу
самого управління на дві підсистеми — «жорстку» та «м’яку», а також поєднання аналізу на макро- та мікрорівні.
Головний сенс введення аналога «жорсткої» та «м’якої» підсистем у системі управління виявляється в тім, щоб виділити особливості управлінських функцій кожної з них, передусім «м’якої». Вона може бути визначена як система правил, інструкцій та типових методів виконання робіт, які становлять основу розробки та виконання завдань, а також поведінки людей. До «м’якої» підсистеми управління належать використовувані методи управління і система відносин в організації виробництва — своєрідна система громадянського суспільства у сфері підтримки виробничого управління, що є традиційним для країн селянської економіки. На рівні всього суспільства (макрорівень) «м’яка» підсистема структурно складається з промислових асоціацій, організаційних форм взаємодії між робітниками та управляючими, органами державного управління та бізнесом. «М’яка» підсистема управління на мікрорівні складається з методів прийняття рішень головними економічними агентами-підприємствами, порядку найму робочої сили, орієнтації на чіткий облік часу та самоосвіту, проектування організаційних структур. Складові елементи підсистем можуть суттєво відрізнятися навіть у межах однієї фірми, не кажучи вже про галузеві відмінності, які можуть накладати суттєві відмінності на функції та складові елементи підсистем управління. Сутність «м’яких» підсистем управління на цьому рівні виявляються у наявності системи особистих відносин, ціннісних установок і норм поведінки, соціальної взаємодії в організації. Система суспільних цінностей і соціокультура в економічно розвинутих країнах може значною мірою впливати на індустріальні процеси і модифікувати їх, що ми і бачимо в японському суспільстві. Воно завдяки ефективній орієнтації економіки на подолання дефіцитності робочої сили домоглося значного піднесення не тільки рівня та якості життя пересічного населення країни, його соціального захисту, а й суттєвого зниження рівня тінізації в тій сфері — сфері ринку робочої сили, де спочатку він був дуже високим1.
» следующая страница »
1 ... 248 249 250 251 252 253254 255 256 257 258 ... 350