ЗАГАЛЬНОЕКОНОМІЧНІ, ІНСТИТУЦІЙНІ ТА СПЕЦІАЛЬНІ ФАКТОРИ ДЕТІНІЗАЦІЇ ЕКОНОМІКИ В УКРАЇНІ
1. Соборність як адекватна форма української держави,
ефективний інструментїїтрансформації
Побудова ефективної системи економічної безпеки в процесі трансформаційних процесів як засобу протидії тінізації економіки, обмеження та ліквідації паразитичного елітного сектора спирається насамперед на низку факторів, серед яких базове місце займає форма держави.
Сучасна держава має будуватися на основі моделі, якій, з одного боку, відповідають загальноцивілізаційні норми, що тією чи іншою мірою є визнаними у світі; з другого боку, вона має враховувати умови, фактори, генетичний код, що визначають існування конкретної держави на основі її політичного, економічного і духовного життя як у минулому, так і в сучасному та майбутньому, тобто цивілізаційні особливості.
«У найбільш узагальнених підходах до розвитку державності як такої це означає, що має будуватися держава, в якій розвивається громадянське суспільство. Воно являє собою гармонізований устрій існування людини та держави. При цьому загальновизнаним є той факт, що в стратегічному плані складові діяльності держави та суб’єктів громадянського суспільства відрізняються одна від одної. А це означає, що індивідуалізована поведінка різних людей з метою гармонізації їхніх стосунків з боку
держави повинна забезпечуватися шляхом налагодження насамперед раціональних зв’язків між ними і можливими громадськими і негромадськими інституціями, в які вони можуть добровільно об’єднуватися. В державі права і свободи людей можуть бути згармонізованими тільки тоді, коли це відбувається на основі поцінування професіональних та моральних якостей кожного, а отже, і суспільства в цілому. Це дає можливості людям створювати масові громадські інституції, які протидіють невиправданому втручанню держави.
Загальновизнаним сьогодні є й те, що свободи і права людини повинні мати правові межі й здійснюватися в правовій державі шляхом представницької демократії, свободи без правових меж руйнують як громадянське суспільство, так і державу в цілому»
.
Шлях українського суспільства до опанування теоретично і практично проблеми розбудови власної ефективної держави був дуже важким і довгим
. Після втрати історично першої державності (розпад Київської Русі) протягом довгих століть соціально-економічний простір країни було покраяно на шматки, її етнічним землям не давали об’єднатися, утримуючи в складі сусідніх держав. Ще в XIV столітті західні землі України- Русі були включені до складу Литви, а згодом підпали під владу Польщі. Відірваним від рідного кореня виявилось українське Закарпаття (Карпатська Русь).
Однак, попри всі найнесприятливіші обставини, українство завжди прагнуло до звільнення з-під чужинецького гніту, до відновлення своєї цілісності, об’єднання всіх етнічних територій, усіх гілок нації. Поділений, роздертий і розшматований народ не втрачав, зберігав у своєму генетичному корінні пристрасне прагнення до волі і єднання.
Стійкі соборницькі прагнення, зароджуючись на православних засадах, поступово сформувалися у наукові, теоретичні концепції, вибуду- вані на глибоких історичних і правничих засадах, перевірялись у горнилі національно-визвольної боротьби.
Одним із найяскравіших етапів піднесення ідеї української соборності стала Українська національна революція середини XVII ст. «Коли ся Україна звела свої війни з польським панством і виграла свою боротьбу за Богдана Хмельницького, — авторитетно стверджував визначний вітчизняний історик М. Грушевський, — стала вона головою, центром, пред
ставницею цілої Української землі від Карпат і до Дону, і під Україною стали розуміти не тільки козацькі сторони, а весь український народ»
» следующая страница »
1 ... 252 253 254 255 256 257258 259 260 261 262 ... 350