Детінізація економіки у контексті трансформаційних процесів

ЗАГАЛЬНОЕКОНОМІЧНІ, ІНСТИТУЦІЙНІ ТА СПЕЦІАЛЬНІ ФАКТОРИ ДЕТІНІЗАЦІЇ ЕКОНОМІКИ В УКРАЇНІ

 1. Соборність як адекватна форма української держави,

ефективний інструментїїтрансформації

Побудова ефективної системи економічної безпеки в процесі трансформаційних процесів як засобу протидії тінізації економіки, обмеження та ліквідації паразитичного елітного сектора спирається насамперед на низку факторів, серед яких базове місце займає форма держави.

Сучасна держава має будуватися на основі моделі, якій, з одного боку, відповідають загальноцивілізаційні норми, що тією чи іншою мірою є визнаними у світі; з другого боку, вона має враховувати умо­ви, фактори, генетичний код, що визначають існування конкретної держави на основі її політичного, економічного і духовного життя як у минулому, так і в сучасному та майбутньому, тобто цивілізаційні особ­ливості.

«У найбільш узагальнених підходах до розвитку державності як такої це означає, що має будуватися держава, в якій розвивається громадянсь­ке суспільство. Воно являє собою гармонізований устрій існування лю­дини та держави. При цьому загальновизнаним є той факт, що в страте­гічному плані складові діяльності держави та суб’єктів громадянського суспільства відрізняються одна від одної. А це означає, що індивідуалізо­вана поведінка різних людей з метою гармонізації їхніх стосунків з боку

держави повинна забезпечуватися шляхом налагодження насамперед ра­ціональних зв’язків між ними і можливими громадськими і негромадсь­кими інституціями, в які вони можуть добровільно об’єднуватися. В дер­жаві права і свободи людей можуть бути згармонізованими тільки тоді, коли це відбувається на основі поцінування професіональних та мораль­них якостей кожного, а отже, і суспільства в цілому. Це дає можливості людям створювати масові громадські інституції, які протидіють неви­правданому втручанню держави.

Загальновизнаним сьогодні є й те, що свободи і права людини по­винні мати правові межі й здійснюватися в правовій державі шляхом пред­ставницької демократії, свободи без правових меж руйнують як грома­дянське суспільство, так і державу в цілому»

.

Шлях українського суспільства до опанування теоретично і прак­тично проблеми розбудови власної ефективної держави був дуже важким і довгим

. Після втрати історично першої державності (розпад Київської Русі) протягом довгих століть соціально-економічний простір країни було покраяно на шматки, її етнічним землям не давали об’єднатися, утриму­ючи в складі сусідніх держав. Ще в XIV столітті західні землі України- Русі були включені до складу Литви, а згодом підпали під владу Польщі. Відірваним від рідного кореня виявилось українське Закарпаття (Кар­патська Русь).

Однак, попри всі найнесприятливіші обставини, українство завжди прагнуло до звільнення з-під чужинецького гніту, до відновлення своєї цілісності, об’єднання всіх етнічних територій, усіх гілок нації. Поділе­ний, роздертий і розшматований народ не втрачав, зберігав у своєму гене­тичному корінні пристрасне прагнення до волі і єднання.

Стійкі соборницькі прагнення, зароджуючись на православних заса­дах, поступово сформувалися у наукові, теоретичні концепції, вибуду- вані на глибоких історичних і правничих засадах, перевірялись у горнилі національно-визвольної боротьби.

Одним із найяскравіших етапів піднесення ідеї української собор­ності стала Українська національна революція середини XVII ст. «Коли ся Україна звела свої війни з польським панством і виграла свою боротьбу за Богдана Хмельницького, — авторитетно стверджував визначний вітчиз­няний історик М. Грушевський, — стала вона головою, центром, пред­

ставницею цілої Української землі від Карпат і до Дону, і під Україною стали розуміти не тільки козацькі сторони, а весь український народ»

 

« Содержание


 ...  257  ... 


по автору: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

по названию: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я