Детінізація економіки у контексті трансформаційних процесів

Відділення та пріоритетний розвиток «м’якої» підсистеми управлін­ня, яка включає в себе, окрім норм і цінностей культури, соціальний та інтелектуальний потенціал, що формується у сфері освіти та суспільстві в цілому, крім подолання дефіцитності робочої сили як криміногенного фактора, дає можливість подолати й інший з системи цих факторів — об­меження та нестачу інформації про процеси, що відбуваються в економіці. Зокрема, механізм консультацій між бізнесом і урядом, як одну з підси­стем громадянського суспільства, формує специфічний капітал знань, що включає в себе інформацію про ринкові тенденції, конкурентні відноси­ни, спосіб формування елітного сектора і механізм його функціонування, плани на перспективу—інформацію, яка є найзначнішим фактором, що надає процесам розвитку елітних структур необхідної прозорості, змен­шення рівня їх тінізації та архаїзації (див. табл. 5.10).

Таблиця 5.10

Схема порівняльного аналізу «м’якої» та «жорсткої» підсистем управління1

Вид

підсистеми

Рівень підсистеми

Макрорівень

Мікрорівень

Жорстка

Податкова політика Інвестиційна політика Політика наукових досліджень Енергетична політика

Автоматизація Заводи та устаткування Комп’ютеризація Використання енергії

М’яка

Відносини бізнес - держава Промислові асоціації Відносини управління - праця Ідеологія та цінності установки

Порядок найму Прийняття рішень Розповсюдження інформації Соціальні нововведення

Дефіцитність робочої сили та кризовий стан її ринку як най­суттєвіші тінізуючі фактори у моделі наздогоняючого розвитку завдя­ки впровадженню адекватних організаційних форм управління були перетворені на активний чинник розвитку економіки з високопродук­тивним управлінням на макро- та мікрорівнях з незначною інтенсив­ністю тінізації.

Для України в умовах розбудови експортноорієнтованої моделі про­блема детінізації економічної діяльності на основі підвищення рівня ефек­тивності управління соціальними процесами, зниження обсягу нефор­мального сегмента ринку праці, інтенсивності протиріч між державою та економічною поведінкою агентів господарської діяльності, зниження дефіциту ефективної робочої сили, впровадження «м’якої» підсистеми управління економічними процесами, як підсистеми громадянського су­спільства, має дуже актуальне значення.

При проведенні ринкових реформ у постсоціалістичних країнах мало уваги приділяється трансформації саме останніх підсистем, що потребує суттєвої корекції самої форми держави: головна увага зосереджена на за­безпеченні умов для розвитку сучасного елітного сектора, деяких секторів його «жорсткої» підсистеми, що виступало, в свою чергу, як один із суттє­вих чинників тінізації економічних процесів з боку недержавних агентів господарювання. Закономірності, що сформувалися у трансформаційний період, щодо якості державного управління «м’якою» підсистемою та її ста­ну проаналізуємо на прикладі найбільш чутливого її елемента—ринкупраці.

Тенденції, що склалися на сучасному національному ринку праці, відбивають загальні закономірності посилення архаїзації та тінізації вітчизняних суспільних відносин. Так, поряд із загальноринковою тен­денцією, яка академічно сприймається як потяг до роздержавлення сфе­ри зайнятості, виникнення можливостей альтернативної зайнятості в інших секторах економіки, самозайнятості та підприємництва набрала потужної ходи інша тенденція — до деформації та тінізації зайнятості. Розвиток недержавного сектора йде не так за рахунок формування циві­лізованої системи малого та середнього підприємництва, як шляхом пе­рерозподілу трудових ресурсів у неформальну зайнятість — тіньову діяльність, відтворення архаїчних, соціально-економічних, неефектив­них та небезпечних її видів, які з прискоренням мультиплікують відрод­ження рудиментарної суспільної структури. Як зазначає М. Шаленко, «неформальна сфера розвивається нині не як сектор економіки, а скоріше як вимушений і тому безперспективний вид зайнятості. Але відхід мате­ріальних інтересів значної частини населення, особливо молоді, в тінь за­кономірно змінює трудову мотивацію, соціальні та професійні орієн­тації, веде до зміни системи особистих цінностей. Як наслідок, нагромад­жений трудовий потенціал України перебуває у стані руйнації. Очевидно, він не зможе бути реалізований і в найближчому майбутньому навіть за позитивної економічної динаміки через втрати у професійно-кваліфі­каційній та демографічній структурі, що сьогодні пішли в тінь. Таким чином, з одного боку, робоча сила перерозподіляється у неформальний сектор, оскільки утруднені сприятливі умови для продуктивної зайня­тості в офіційному секторі. Але, з другого боку, деформація економіки, особливо розвиток її нелегальних та нерегламентованих видів, ще більше обмежує можливості для такої зайнятості в національному масштабі

 

« Содержание


 ...  254  ... 


по автору: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

по названию: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я