ремлений від собі подібних і характерний внутрішньою єдністю, — організм, в якому носії даної культури переходять від стану героїчних діянь до механічного функціонування, за яким дану цивілізацію, скільки б не були значними її досягнення, чекає зупинка внутрішніх джерел розвитку і неминучий розпад, історична смерть. «Майбутнє Заходу не є безпечний рух угору і вперед по літі наших ідеалів, які тонуть у фантастично неосяжному часі, але суворо обмежений у відношенні форми і тривалості і неминуче визначений наперед частковий феномен історії, який вимірюється кількома століттями, який можна на підставі наявних прикладів оглянути і визначитись в його суттєвих рисах»
.
Великий внесок у теорію множинності цивілізацій зробив відомий англійський культуролог А.Тойнбі. Він дав визначення цивілізації з урахуванням її зовнішнього контуру відносин взаємодії з іншими цивілізаціями: «Цивілізації — це цілісності, чиї частини відповідають одна одній і взаємно впливають одна на одну»
. Країни Заходу, за Тойнбі, за сукупністю історичних обставин, за основними соціально-економічними характеристиками розвитку відповідають одна одній і в той же час впливають на сусідів. Однак якщо Захід як особлива цивілізація впливає на навколишній світ, то й навколишній світ повинен впливати на Захід, зокрема у зв’язку з цим мова має йти про східноєвропейську цивілізацію.
Одним із найвагоміших здобутків теорії множини співіснуючих цивілізацій та механізмів їх взаємодії є відкриття общини
як базової організаційної структури незахідних цивілізацій.
Так, завоювання Великою Британією Індії вперше поставило завдання вивчення її соціально-економічної структури для вирішення суто практичних цілей — налагодження системи її експлуатації. Переломним моментом у вирішенні цих завдань вважається початок 70-х років ХУІІІ століття, коли Ост-Індійська компанія намагалась побудувати власну систему збору податків, відкинувши місцеву, традиційну, організаційно заплутану та малоефективну. У ці ж роки почалось настійливе вивчення соціально-економічного устрою і традиційних інститутів Індії англійськими вченими.
Логічним продовженням цієї роботи було «відкриття» Т. Манро індійської селянської общини та викладення її особливих механізмів у книзі друга Манро, лейтенант-полковника М. Уїлкса (1810 р.). «Внутрішня структура й умови у кожному такому окремому полісі (township), — зазначав М. Уїлкс, — залишалися незмінними, їх не стосувалися ніякі революції, ніякі завоювання... Захоплення, узурпації чи революції як такі абсолютно не впливали на них. Завойовник або узурпатор прямо або через своїх агентів, як суверен або представник суверена адресувався до голови полісу; службовці, кордони, вся форма внутрішнього устрою залишалися незмінно колишніми.»
Не минуло й 30 років відтоді, як Манро і Уїлкс ознайомили світ з відкриттям індійської общини, і раптом російські науковці-слов’янофі- ли повідомили, що один із європейських народів — слов’яни, і особливо росіяни, відрізняються від інших народів своїм общинним устроєм. У подальшому було виявлено, що всі народи у своєму генетичному соціальному корінні утримують гени общинного устрою, правда, з різним ступенем домінування у сучасних умовах.
Ідея особливої ролі общини у російському суспільстві вперше була висловлена філософом І.В. Киреєвським
, підхоплена О.С. Хом’яковим
та Ю.Ф. Самаріним
, для яких вона, зокрема, була аргументом на користь природного права селянина на землю і обов’язковості наділення його землею при переході від кріпосного права до капіталістичних відносин на землі.
Погляди слов’янофілів спочатку відбивали в основному інтереси ліберальної частини російських поміщиків з притаманним їм «православним» націоналізмом, панславізмом, монархізмом, патріархальною демократичністю. Однак концепція особливого шляху та історичної місії Росії захопила поступово і радикальні кола, ОЛ.Герцен, знайомий з поглядами слов’янофілів на общину з початку 40-х років, звернувся до цієї ідеї після песимістичної оцінки подій революції 1848 року. Вражений побаченим, активний «прозахідник» Герцен глибоко зневірюється у західному капіталізмі, у болісних роздумах про майбутнє Росії шукає для неї можливості уникнути протиріч, протистоянь, втрат капіталістичного шляху і заради цього звернув увагу на «частини майбутнього» в генетичному апараті суспільства. «Община, — стверджував Герцен, — врятувала російський народ від монгольського варварства і від імператорської цивілізації, від пофарбованих по-європейськи поміщиків і від німецької бюрократії. Общинна організація, хоча і сильно розхитана, встояла проти втручання влади; вона благополучно дожила до розвитку соціалізму в Європі. Ця обставина надзвичайно важлива для Росії.»
» следующая страница »
1 ... 104 105 106 107 108 109110 111 112 113 114 ... 350