. Спираючись на ці принципи, звернемо увагу на такі особливості національного архетипу, в яких виявляється соціальна пам’ять суспільства.
Людина, як відомо, живе у середовищі інформації, у своєрідному інформаційному полі, напруженість, інтенсивність якого прискорено зростає, в чому, зокрема, виявляється спрямованість соціального прогресу.
!нформаційні процеси не є випадковими у соціальному, вони тісно пов’язані із самою родовою сутністю людини, соціальним способом її існування
. «З інформаційної точки зору, — пише в цьому зв’язку Е.С. Мар- карян, — суть різниці між біологічним і соціальним, або, точніше, соціо- культурним, типами організації виявляються насамперед у тім, що останній тип організації характеризується наявністю особливої надіндивідуальної та позаорганічної системи засобів важливої для колективного об’єднання інформації, яка програмує дії індивідів, що входять до неї.»
Таким чином, у суспільстві сформувалася відносно незалежна від даного покоління інформаційна система, яка активно впливає на сучасні для нього процеси управління. Незмінним компонентом інформаційної пам’яті суспільства, який задає характер вже сучасних інформаційних процесів, є організаційний компонент.
У сучасній філософії відмічається положення про те, що принципові характеристики інформаційних процесів (свідомості, пізнання) формуються та розвиваються у процесі інтеріоризації зовнішньої практичної діяльності, яка опосередкована предметами, створеними людиною для людини, предметами, в яких втілено суспільно-історичний досвід людства. Iнтеріоризація зовнішньої практичної діяльності — переведення у внутрішній план схем мислення, «врощування» предмета в ці схеми, привласнення індивідуальним суб’єктом різних суспільно вироблених способів діяльності і в цьому зв’язку становлення індивідуальної свідомості і самосвідомості — передбачає інтеріоризацію і організаційного компоненту діяльності, в яку включена ця предметна діяльність.
Таким чином, організаційний досвід суспільства активно присутній у сучасній управлінській діяльності і визначає її ефективність, яка обмежена рівнем врахування цього досвіду в діяльності державних та недержавних інституцій. У зв’язку з цим потрібно зазначити, що як сам процес використання знань, інформації має всезагальний характер, так і передача організаційного досвіду, як компоненти банку соціальної пам’яті суспільства, теж має всезагальні форми впливу на сучасну діяльність, на весь її простір. Так, наприклад, пам’ять про здебільшого аграрне минуле національної економіки та її общинні організаційні форми обумовлює прояв цієї пам’яті у всіх новітніх формах діяльності, а не лише у тих з них, які належать до сучасної аграрної сфери, відтворення селянської культурної традиції в політиці, соціальній, духовній сфері, економіці. В той же час наявність самого механізму, який забезпечує безпосередність передачі цього досвіду, наприклад, в межах трудової селянської сімейної організації, або опосередкованість його в межах сучасних високотехноло- гічних сфер, обумовлює рівень повноти та аутентичності цієї передачі.
Для врахування попереднього цивілізаційного досвіду української моделі організації економічної діяльності у сучасній організаційній практиці слід звернути увагу на особливості українського менталітету як прояви цивілізаційної пам’яті.
Дослідник українського менталітету О. Кульчицький вважає, що архетипом українського колективного несвідомого є образ доброї родючої Землі, який ґрунтується на віковічному досвіді співіснування народу — хлібороба та Матері-Землі
. Ряд природно-соціальних факторів вплинули на формування психіки українця, викликали такі стереотипи поведінки, як потайність в якості реакції на тиск зовнішніх факторів, домінування малих груп над великими спільнотами, послаблення екстравертної поведінки.
» следующая страница »
1 ... 106 107 108 109 110 111112 113 114 115 116 ... 350