Детінізація економіки у контексті трансформаційних процесів

Звернення до дослідження причинно-наслідкової тенденції способу виробництва для встановлення глибинних причин тінізації дає змогу роз­робити типологію причин існування та розвитку тіньової економіки, по­бачити закономірності формування особи, цінностей та системи поведін- кових механізмів прошарків менеджерів-тіньовиків у нашому суспільстві, а також запропонувати застережні заходи щодо подолання їх ролі в про­цесі трансформації економічного життя.

Який же механізм причинності тінізації, інакше кажучи, що зумов­лює існування причинної тенденції розвитку тіньової економіки? Сам як такий причинний ряд тінізації у статичному стані (гносеологічно) не зумовлює перехід від однієї причинно-наслідкової пари зв’язків до інших. Економічні протиріччя, які виникають і розвиваються в тій чи іншій ланці причинної тенденції, є дійсним джерелом соціальної дина­міки і причиною будь-якого процесу, в тому числі тінізації економічної діяльності.

При визначенні ролі економічних протиріч категоріального ряду спо­собу виробництва у розвитку тіньових процесів слід брати до уваги такі методологічні обставини.

Економічні протиріччя являють собою могутні природні внутрішні причини розвитку будь-якої економіки, знаряддя її ефективного рефор­мування, усунення дисфункційності у механізмах соціально-економіч­них систем. Річ у тім, що заперечення застарілих економічних форм, які накопичують протиріччя і утворюють кризові явища, зокрема у системі державного економічного управління, виявляють нездатність до збере­ження його функціонального гомеостазу і, відповідно, сприяють поши­ренню явищ тінізації, означає одночасно перехід до нових форм держав­ного управління, до якісного зростання їх ефективності.

Економічні протиріччя як причину існування тіньової економіки неправомірно поділяти на об’єктивні і суб’єктивні, оскільки суб’єктив­них економічних протиріч як причинного фактора просто не існує — суб’єктивна діяльність, як відомо, з позицій історичного процесу також є елементом об’єктивного. Однак протиріччя, як і об’єктивні економічні закони, проявляються через діяльність суб’єктів господарювання, дер­жавного економічного управління зокрема. Ця діяльність являє собою діалектичне протиріччя єдності об’єктивного і суб’єктивного, матеріаль­ного й ідеального, прогресивного і регресивного, невідповідності і відпо­відності, зовнішнього і внутрішнього тощо.

Механізм, завдяки якому економічні протиріччя справляють саную- чий вплив на економіку, зменшення її тінізації, є складним соціальним явищем і поки що недостатньо вивченим теоретично. У головному сутність цього механізму виявляється, на наш погляд, у діалектичному запере­ченні застарілих чи неадекватних новому циклу розвитку економіки форм і методів управління економікою, передусім державного, що одночасно означає становлення нових, більш ефективних форм і методів господарсь­кої діяльності. Механізм функціонування способу виробництва здійснює циклічний процес свого функціонування та розвитку. Сам економічний цикл являє собою складну, розвинуту в часі структуру. Зазначений ме­ханізм являє собою складну діалектичну взаємодію (протиріччя) екзо­генного та ендогенного механізмів функціонування економіки певних країн (групи країн).

У процесі циклічного розвитку в механізмі функціонування способу виробництва закономірно накопичуються певні протиріччя, кризові, конфліктні невідповідності. Головним знаряддям діалектичного запере­чення кризових протиріч, які призводять, зокрема, до розвитку явищ тінізації, є розбудова відповідного механізму господарювання, насамперед державного управління економікою. Рівень ефективності цього знаряддя подолання кризи через економічне зростання визначається його відповід­ністю завданням економічної трансформації: при відповідності цим зав­данням він сприяє процесам економічного відродження, забезпечує більш м’який характер самого трансформаційного процесу, тенденцію до обме­ження тінізації, і навпаки, посилення кризових тіньових соціально-еконо­мічних явищ, які набирають тої чи іншої гостроти конфліктної форми — при їх невідповідності, надає трансформаційним процесам якості еконо­мічної інерції. Саме обмеження неадекватності трансформаційних процесів в управлінні, які набувають ознак економічної інерції і стимулюють пере­ведення тіньових процесів (в політиці, в економіці) у системоутворюючі, і є головним завданням держави у системі протидії тінізації у перехідний період. Це є і головним, ще невирішеним економічним завданням для Укра­їнської держави, її протитіньових механізмів.

 

« Содержание


 ...  104  ... 


по автору: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

по названию: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я