Двоїстість руху соціальної системи ґрунтується на двоїстості механізму її стійкості—поєднанні рухливості, мобільному пристосуванні до змін із збереженням тотожності, наявності розвинутих гомеостазних механізмів. Закостенілі суспільні системи приречені на відсталість, а бурхливі зміни у суспільстві, які не побудовані на механізмах збереження тотожності, обумовлюють швидкий процес накопичення кризових протиріч і прирікають суспільство на руйнацію, наявність суттєвої тінізації соціально-економічних процесів.
Особливого значення набуває ця вимога при визначенні причин сучасного трансформаційного періоду в Україні, обмеження проявів в економічній політиці так званого ринкового фундаменталізму. Так, відомий фінансист Дж. Сорос у своїй книзі «Криза глобального капіталізму» відзначає загрозу трансформаційним процесам, розвитку демократії з боку сучасної капіталістичної системи як глобального зовнішнього фактора та з боку «грабіжницького капіталізму», що з’явився внаслідок трансформаційних процесів як внутрішнього фактора
.
Одним із фундаментальних сучасних принципів дослідження причинності у розвитку соціально-економічних систем, їх тінізації, механізмів їх стійкості та симетрії, здатності чинити опір тіньовим процесам є висновок про те, що механізми збереження негентропії, побудовані на такій закономірності: соціально-економічна система розвивається від однієї стійкої формації можливої необмеженої кількості різноманіття соціально-економічних механізмів, форм господарювання до іншої стійкої формації можливої необмеженої кількості відмінностей
.
Якщо ж на якомусь з етапів розвитку суспільства механізми державного управління не забезпечують необхідності постійного посилення різноманіття системних механізмів, то розвиток набуває кризового спрямування із суттєвим зростанням тіньових процесів. Наприклад, намагання будувати соціально-економічні механізми радянського суспільства на доктринально визначеній її одноманітності, усунення відмінностей призвели до її кризи, виникнення тіньових механізмів як природно вбудованих інструментів регулювання. Так, виведення приватної власності за межі офіційної економічної структури, на противагу реальному її існуванню в умовах радянської дійсності та необхідності подальшого суттєвого розвитку її значення в новітніх умовах, призвело до найсуттєвіших соціально-економічних деформацій, перманентної кризи господарювання, наявності потужних тіньових структур приватної власності, дедалі більшого перетворення самої держави на приватну власність бюрократії.
Встановлення причин тінізації економічних відносин передбачає аналіз як внутрішніх процесів розвитку суспільства, так і зовнішніх зв’язків, механізму їх впливу на процес тінізації. Закономірності чергування автаркії та «відкритості» економіки, процес трансформації їх в ту чи іншу якість має величезне значення для формування, наприклад особливого режиму тінізації, який отримав назву «прикордонної» економіки.
Під кутом зору того, як закономірності процесу переходу від закритого до відкритого суспільства сприяли (чи гальмували) зростанню потенціалу тінізації, і слід аналізувати й оцінювати формування величезного комплексу засобів сучасної зовнішньоекономічної політики, таких як протекціонізм, демпінг, використання офшорних та створення спеціальних економічних зон, особливості етапів здійснення експорту та імпорту енергоносіїв, товарів, капіталів, робочої сили, інвестицій, запровадження преференцій тощо. У зв’язку з цим у новому світлі постає і спосіб вирішення проблеми лібералізації зовнішньоекономічних відносин та проблеми відкривання перехідної економіки. Швидкий і навіть раптовий перехід слаборозвинутих країн від відносної (країнової) ізольованості до відкритого ринкового простору несе з собою велику небезпеку збільшення розриву у технологічному та життєвому рівнях багатих та бідних країн, посилення деформацій у структурі регуляторів, підвищення питомої ваги в них тіньових механізмів.
» следующая страница »
1 ... 95 96 97 98 99 100101 102 103 104 105 ... 350