Згідно із другим методом, що базується на принципах цивільного права, встановлюється власність, законний характер якої викликає сумнів у зв’язку з швидкістю її придбання, великою цінністю, наявністю доказів проти власника. Після проведення оцінки власності та збирання інформації, що стосуються справи, від власника вимагається надання доказів законного походження власності. Прокурор чи квестор перевіряють спосіб життя, масштаби доходів, оцінюють рухоме та нерухоме майно, факти щодо його можливої участі в господарських операціях, виявляють диспропорції між офіційними та реальними доходами. Об’єкт має довести законність джерела своєї власності. В іншому випадку власність може бути конфісковано і передано державі без проведення кримінального процесу.
За наявності зв’язків особи з організованою злочинністю, Закон № 646 презумує незаконний характер збагачення і вимагає від особи, що знаходиться під підозрою, надати докази протилежного. Подібні обов’язки покладаються і на зв’язки особи, які могли б використовуватися для приховування капіталу. Такий механізм не стосується сфери застосування кримінальних санкцій, і, таким чином, вважається, що він не суперечить принципу презумпції невинуватості. Право на захист при цьому гарантується. Якщо власник доведе законний характер походження майна, винесена заборона на користування цією власністю відміняється. На думку італійських правників, наведений метод є ефективним для руйнування економічної бази організованої злочинності, повернення державі коштів, отриманих від незаконної діяльності.
Закон № 646 1982 р. надає компетентним органам право перевірки фінансового становища членів родини та інших осіб, що проживали разом із особою, на яку впала підозра, протягом останніх п’яти років. Зазначені особи повинні довести, коли і яким чином вони стали власниками певного майна. Для розслідування та встановлення випадків незаконного збагачення податкова поліція має повноваження витребувати, без попереднього рішення суду, інформацію у кредитних установ, вивчати банківські документи і т. ін.
Протягом останніх років у Швейцарії введено в дію відповідне законодавство, спрямоване на боротьбу з «відмиванням» грошей. Значно обмежено можливості дотримання банківської таємниці, розширено взаємодію з партнерами з інших країн при проведенні розслідування.
Однією з основних ланок швейцарської системи є зберігання документів щодо економічних прав з метою недопущення анонімності. Конвенцією щодо обачності банків від 1 липня 1992 р. передбачено встановлення особи клієнта, перевірку відомостей щодо сторін у договорі та власників майнових прав. Згідно із проектом Федерального закону Швейцарії щодо «відмивання» грошей від 1994 р., ці вимоги розширено на весь фінансовий сектор, що має сприяти встановленню внутрішніх правил поведінки, і на фінансових посередників небанківського сектору.
При відкритті рахунку, отриманні ощадної книжки, оренді сейфа, клієнт зобов’язаний пред’явити документ, що підтверджував би особу, — паспорт для фізичних осіб, виписку із Торговельного реєстру для юридичних осіб. Банк або інша фінансова установа повинна вести реєстр імен, прізвищ, дат народження, громадянства та адреси фізичних осіб, назв та офіційні адреси юридичних осіб.
Банк перевіряє і «випадкових» клієнтів, наприклад осіб, що проводять обмін валюти на суму, що перебільшує 25 тис. швейцарських франків. Якщо сума достатньо велика, то перевіряються не лише дані щодо клієнта, а й вимагається підтвердження права на економічні права. Подібний контроль передбачено і у разі, якщо провадиться низка трансакцій на загальну суму, що перебільшує визначений мінімум.
На фінансові установи покладено обов’язок провадити перевірку не лише щодо клієнта, а й щодо реального власника економічних прав, в першу чергу можливих беніфіціаріїв. Встановлення даних стосовно клієнтів є обов’язковим і у випадку, коли обсяг трансакцій менший за встановлений мінімум, але існують ознаки, які вказують на те, що має місце «відмивання» грошей.
» следующая страница »
1 ... 210 211 212 213 214 215216 217 218 219 220 ... 381