У Британії до недавнього часу протидія зловживанню службовим корпоративним становищем як таким, що становить загрозу цілісності та функціонуванню національного ринку, відносилася до виключної компетенції кримінального законодавства. Така діяльність розцінювалася як серйозний злочин з 1980 р., і, незважаючи на те, що застосування кримінального законодавства у багатьох випадках є проблематичним, Комісія Палати представників виступала проти введення практики, яка дуже ефективно застосовується у Сполучених Штатах та передбачає вживання цивільно-правових заходів. Міністерство торгівлі Великої Британії наполягало на тому, що, оскільки така діяльність становить суспільну загрозу, вона підпадає під компетенцію кримінального законодавства. Той факт, що система кримінального правосуддя виявилася малоефективною в боротьбі з серйозними економічними злочинами, не брався до уваги, оскільки суперечив «теорії права». Проте, 6 травня 1998 р. Голова секретаріату Казначейства зробив заяву, що уряд буде вводити законодавство, яке передбачатиме створення в Британії Фінансової служби, що буде вживати цивільно-правові заходи щодо фактів зловживання корпоративним службовим становищем.
Так само і контроль за відмиванням коштів становить інтерес для тих правників, хто займається комерційними та фінансовими секторами. Так, уряд Британії оголосив, що Фінансова служба буде займатися злочинами, пов’язаними з «відмиванням» коштів, хоча й матиме повноваження застосовувати лише цивільно-правові санкції. Таким чином, цей різновид злочинної діяльності можна розглядати як такий, що торкається широкого спектру правових питань.
Набуття та здійснення контролю над власністю є мотивом більшості умисних серйозних злочинів. Це тим більше стосується організованих кримінальних угруповань — «злочинних підприємств», що потребують значних коштів для забезпечення свого функціонування. Гроші, а швидше майно, у формі, що дозволяє вільно ним розпоряджатися, є не тільки метою організованих злочинних угруповань, а й життєвою потребою для «кримінальних підприємств». Таким чином, доти, доки гроші не будуть вилучені у злочинців, не можна говорити про ефективну протидію організованим злочинним угрупованням. Якщо держава вживає заходів щодо відслідковування та вилучення коштів, отриманих злочинним шляхом, кримінальні угруповання повинні, так чи інакше, ховати джерела своїх надходжень, тобто «відмивати» кошти.
Як і більшість соціальних та економічних явищ, «відмивання» коштів не є чимось новим. Воно так само старе, як і потреба ховати гроші від інших, і проблема використання прихованих коштів не є характерною лише для сьогодення. Зазвичай сучасні злочинці використовують більш досконалі прийоми, аніж перевізники-контрабандисти перлин з Індії чи лицарі тамплієри, але мета у них та сама — приховати джерело доходів, і таким чином, природу свого багатства. А виконується це за посередництвом низки трансакцій, реальних або фіктивних, направлених на те, щоб збити з пантелику особу чи орган, що провадить нагляд, і ускладнити розслідування.
Цілком очевидно, що ті, хто відслідковує переміщення майна, з метою його оподаткування, реституції чи конфіскації потребують допомоги тих, хто, умисно чи не умисно, бере участь у процесі «відмивання». Все це важким тягарем лягає на плечі тих, хто має справу з грошима інших осіб. Зараз на них покладається не лише облік трансакцій, але й проведення відповідних дій з отримання інформації щодо походження коштів, а також природи окремих трансакцій. Законні та адміністративні акти, що їх мають виконувати банкіри та інші посередники, можуть передбачати серйозні правові наслідки в разі ухилення від інформування або недостатнього інформування.
Існує багато причин, чому особа або організація роблять спроби приховати джерело своїх надходжень, їх власника або характер. Значна увага приділяється тим вражаючим обсягам коштів, що надходять від наркобізнесу, хоча не слід забувати про те, що відмиватися можуть і кошти, отриманні від інших злочинів, і навіть кошти, набуті не кримінальним шляхом, але є потреба цей спосіб приховати. Потреба у «таємних грошах» існує не лише у синдикатів організованої злочинності, а й у розвідувальних мереж. У багатьох ситуаціях виникає потреба в «необлікованих коштах» і гроші, що відмиваються, утворюють приховані резерви «таємних коштів», які використовуються на потребу окремих осіб чи організацій. У разі застосування економічного ембарго щодо окремих країн, ними використовуються всі технічні прийоми, характерні для відмивання коштів, аби це ембарго обійти. Так само і політичні лідери окремих країн, що розвиваються, які намагаються вивезти капітал за межі своєї країни, коли це обмежується національним законодавством, використовують багато прийомів, характерних для злочинних угруповань, що намагаються легалізувати кримінальні прибутки. Хоча зазвичай, ставлення до них з боку фінансових інституцій значно різняться від такого до транснаціональних наркокартелів та міжнародних терористичних організацій.
» следующая страница »
1 ... 205 206 207 208 209 210211 212 213 214 215 ... 381