Трибунат Гая Гракха. Придушення руху Гракхів. Після смерті Тиберія Гракха політична боротьба не припинилась. Власне з цього часу можна говорити про виникнення двох основних римських політичних партій — оптиматів (орйтш — кращий) і популярів (рориіш — народ).
Метою оптиматів, як згодом констатував Цицерон, була охорона і захист консервативних основ Римської держави, зокрема влади сенату, привілеїв нобілів. Популяри ж були партією римського плебсу (міського і сільського), опирались на Народні збори, хоч їх керівники здебільшого виходили не з низів, а з тих же нобілів. Це не були партії в нинішньому розумінні слова — вони не мали статутів, чіткої програми, оформленого членства, керівного органу. Нерідко політична боротьба посилювалася інтригами між різними групами нобілітету, перепліталася з чварами між окремими родами і сім'ями, але в центрі боротьби між оптиматами і популяторами все-таки перебувало аграрне питання і питання про демократизацію суспільно-політичного устрою Римської держави.
Початок нового етапу демократичного руху пов'язаний з трибунатом Гая Семпронія Гракха — молодшого брата Тиберія. Джерела описують його як людину рішучу, енергійну, стійку, високоосвічену, з блискучими ораторськими здібностями. Він був членом комісії у справі надання селянам землі, квестором у Сардинії. На 123 р. До н. Е. Його обрали народним трибуном, а потім переобрали і на 122 р. До н. Е. (у 131 р. До н. Е. Прийнято закон про можливість переобрання на посаду трибунів на другий строк). У своїй політичній діяльності він став спадкоємцем справи брата — продовжувачем аграрних реформ. Першим законом, прийнятим з його ініціативи, був закон про суд над тими, хто розправився з його братом. Потім він вигнав з країни без суду всіх інших його уцілілих противників. Закон був насамперед спрямований проти тодішнього консула Попілія Лената, котрий допустив це свавілля. Лена- та було засуджено і вигнано з Італії. Надалі цей закон почали застосовувати дуже часто, причому навіть в армії, де до того часу не можна було оскаржувати рішень командира.
Гракх домігся прийняття й інших законів — на військову службу не можна було приймати молодь до 17 років (раніше часто це правило порушувалось), а також було заборонено вирахування з солдатської платні за обмундирування та ін.
Важливим був і так званий хлібний закон, згідно з яким кожен бідний громадянин міг купувати у держави хліб за дешевшою, ніж на ринку ціною (один модій за 6 асів; модій = 8,7 л, або 1 кг). Такі випадки мали місце і раніше, але відтепер матеріальна, зокрема "хлібна", допомога незаможним визнавалася обов'язком держави.
Боротьба проти нобілітету вимагала залучення до популярів вершництва, економічна сила котрого зростала. Водночас у вершників були і свої певні політичні вимоги. З цією метою Гай Гракх провів закон "Про провінцію Азію" (Іех dе рrоvіnсіа абіа), згідно з яким на території колишнього Пергамського царства вводився податок — десятина з прибутку. Збирання цього податку доручалось відкупним компаніям, які вигравали це право на аукціоні, що влаштовували цензори в Римі. Цим усувалася конкуренція з боку місцевих (у Азії) фінансистів. Отже, вершникам були гарантовані необмежені права економічної експлуатації багатої східної провінції.
Велике значення для вершників мав і судовий закон (Іех judі- сіагит), згідно з яким у постійних судових комісіях з розгляду справ про зловживання у провінціях повинні були засідати і представники вершників. Це завдало тяжкого удару нобілітетові, з середовища якого підбиралися намісники та інша вища адміністрація провінцій.
Для пожвавлення економічного життя Італії Гракх розпочав будівництво шляхів. Це давало заробіток незаможному населенню, було вигідне сільським жителям, а вершники діставали підряди.
Гай Гракх почав активно створювати нові колонії римських громадян як в самій Італії, так і за її межами. Тим самим, з одного боку, з Риму відселялося "зайве", непрацююче населення, а з іншого — зміцнювалась влада Риму на місцях. Колонії створювались на пожвавлених торговельних шляхах і мали значення не тільки як військово-землеробські поселення, а й як торговельні центри. Гракх вирішив заснувати колонію навіть на місці зруйнованого римлянами Карфагена — тобто місці, оголошеному римлянами проклятим, і тому ніхто не повинен був там селитися. Це рішення Гракха викликало серед населення гостру полеміку.
» следующая страница »
1 ... 126 127 128 129 130 131132 133 134 135 136 ... 215