Історії держави і права зарубіжних країн

До н. Е.) Римляни зазнали поразку. В останній битві загинуло близь­ко 80 тис. Римських воїнів. Подальше ведення війни знову дору­чили Гаю Марію.

Реформа збройних сил Тая Марія. Спочатку Гай Марій присту­пив до реформи збройних сил (106—105 рр. До н. Е.). Передусім він скасував попередній принцип комплектування легіонів, коли в армії могли служити лише громадяни, які мали земельну власність. Надалі вона повинна була комплектуватися лише на добровільних засадах, незалежно від майнового цензу, тобто вперше набирали в армію всіх бажаючих — неімущих, пролетаріїв, котрих було в дер­жаві дуже багато. Брали до уваги лише громадянство і придатність до військової служби. Оскільки воїни і офіцери одержували певну платню, озброєння, обмундирування і харчування, вони не були обтяжені турботою про своє господарство, сім'ї. Строк служби ста­новив 16 років. Після цього воїни могли йти у відставку і наділя­лись землею. Так формувалося постійне професійне добре навчене військо.

Дещо було змінено структуру війська. Основною бойовою оди­ницею, як і раніше, залишався легіон, який поділявся на десять когорт. Когорта стала головною тактичною одиницею римської армії, замінивши маніпулу. Когорти ділилися на центурії, які те­пер складалися не зі 100, а з 80 воїнів. Вони ділилися на 10 конту- берніїв по 8 легіонерів у кожному. В кожному легіоні перша ко­горта мала більшу чисельність, ніж усі інші. В ній нараховувалося 10 центурій (800 воїнів). Деякі з них були кінними гонцями, куха­рями або писарчуками і, зазвичай, в бою участі не брали. Інші 9 когорт нараховували по 6 центурій (480 воїнів). Таким чином, їхня загальна чисельність становила 4320 легіонерів. У кожній ко­горті були свої центурії гастатів, принципів і тріаріїв. І озброєння, і місце в строю визначалися командирами, а не за майновим цен­зом. Кожний легіон мав свій прапор — срібного орла (аквіла — символ могутності), номер і назву. В бою аквіла ніс воїн — акві- ліфер. У разі втрати прапора легіону останній розформовувався. На чолі легіону стояв легат, когорту очолював військовий трибун, а центурією командували центуріон та його помічник — опціон. Кожна центурія мала свою емблему, яку носив воїн сігніфер (пра­пороносець), який до того ж відповідав за організацію поховаль­ного загону. В армії було встановлено жорстку дисципліну, солда­ти мусили постійно навчатися, працювати в таборі, прокладати дороги, споруджувати укріплення. Будівництвом і організацією військового табору в легіоні керував досвідчений воїн — префект табору. Щоб у розташування армії не зміг проникнути ворог, в кожній центурії був свій пароль, що змінювався щодня. До кож­ного легіону були приписані аукзілії — загони воїнів, що комплек­тувалися з тих, хто не мав римського громадянства. Ці воїни об'єд­нувалися в когорти по 500 або 1000 солдат. Вони отримували знач­но меншу платню, ніж легіонери, служили в армії довше і були не так добре навчені. Втім, після закінчення терміну служби в армії вони отримували римське громадянство. Досить часто ці солдати служили в кавалерії.

У результаті військової реформи Марія замість громадського ополчення сформувалася професійна, добре навчена римська ар­мія, чисельність її зросла, боєздатність значно посилилась.

Реформа мала і значні політичні наслідки. Якщо раніше воїни прагнули якнайшвидше повернутись з військових походів додому, до господарства, сім'ї, то маріанські воїни перетворились у солдат- професіоналів, інтереси котрих були цілком пов'язані з армією. Вони прагнули нових походів, воєн, які обіцяли їм здобич і збага­чення. Змінились і відносини між полководцем та військом, яке самовіддано служило обдарованим, хоробрим командирам у пере­можних битвах. Солдати вірно служили полководцям не тільки в зовнішніх війнах — за потреби вони зі зброєю підтримували їхні політичні вимоги.

Перехід до системи добровільної професійної армії значною мірою сприяв виникненню громадянських воєн наступного періо­ду, наклав певний відбиток на весь хід внутрішньої боротьби пе­ріоду республіки. З реформованою армією Марій 102 р. До н. Е. Розбив тевтонів, а в 101р. До н. Е. У грандіозній битві біля Варцелл у Північній Італії майже повністю знищив близько 70-тисячну ар­мію кімврів. Марій досяг у державі великої влади і популярності. Всупереч тодішнім законам упродовж короткого часу (восьми ро­ків) його 6 разів обирали консулом. Це був один з перших кроків до встановлення довготривалої військової диктатури.

 

« Содержание


 ...  134  ... 


по автору: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

по названию: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я