Гракх мав великий авторитет серед демократичних і ділових кіл римського населення. У своїй діяльності він вийшов за межі, визначені народним трибунам. Він очолював діяльність аграрної комісії, втручався в зовнішньополітичні справи, відав будівництвом шляхів, засновував колонії тощо. Сенат був безсилим йому протидіяти. За старими звичаями народний трибун не повинен залишати Риму, проте Гай Гракх поїхав до Африки, щоб особисто керувати заснуванням на місці Карфагена колонії Юнонії. Поселенцям (6 тис. Осіб) там виділили небувало великі наділи — по 200 югерів.
Водночас з успіхами Гракха зростала й опозиція проти нього, насамперед нобілів та й інших громадян, прихильників старих порядків і традицій. Особливо різкої протидії зазнав законопроект Гая Гракха про надання прав римського громадянства союзникам, які нарівні з римлянами брали участь у всіх війнах, проте на відміну від них продовжували сплачувати військовий податок (ыьишт), не мали права брати участь у розподілі громадських і завойованих земель, їхня особа не охоронялася правом провокації, римські магістрати нерідко зловживали своєю владою. Допускалося навіть їхнє публічне тілесне покарання. Надання їм прав римського громадянства значно збільшило б кількість політично повноправних громадян, зміцнило б позиції римської демократії.
Цей законопроект зачіпав інтереси різних верств римських громадян — не тільки сенаторів, а й плебсу, який не мав наміру поступатися своїми перевагами на користь союзників. Законопроект було відхилено. Противники Гракха розпочали проти нього шалену агітацію. Заснування ним колонії Юнонії оголосили порушенням волі богів. Використавши загін крітських найманців, оп- тимати в Римі вчинили заколот. Майже 3 тис. Прихильників Гракха було вбито, сам він покінчив життя самогубством.
Отже, в цій рішучій сутичці з римською демократією оптимати здобули перемогу. За сенатською традицією обидва брати-трибуни вважалися "заколотниками". Але плебс шанував їх пам'ять, спорудив їм статуї, люди приносили до їх підніжжя квіти, пожертви. Вони обидва стали жертвами реакції, однак і римській олігархії було завдано відчутного удару.
З часів Гракхів починається період напруженої політичної боротьби в Римі, який тривав понад століття. Незважаючи на загибель обох братів-реформаторів, їхню діяльність слід вважати одним з великих успіхів римської демократії. Становище окремих соціальних угруповань змінилося: позиції оптиматів послабилися, а вершників — зміцнилися. Збільшилась кількість дрібних селянських господарств: за цензом 136 р. До н. Е. Їх було 317933, а у 125 р. — 394736. Отже, майже 80 тис. Громадян одержали земельні ділянки, в той час як у попередній період їх кількість не збільшувалась, а зменшувалась.
Проте успіх аграрних законів був лише частковим. Гракхи не усунули причин, які призводили до обезземелення селянства, прошарок нових дрібних власників не міг відновити попередню селянську армію.
У подальшому було видано ще декілька аграрних законів. Найбільшої уваги заслуговує закон трибуна Спурія Торія (111р. До н. Е.). За цим законом різні категорії громадських і завойованих земель, які були у володінні римських громадян, ставали їхньою власністю. Громадяни мали право ними вільно користуватися й розпоряджатися.
» следующая страница »
1 ... 127 128 129 130 131 132133 134 135 136 137 ... 215