"Дикі звірі, — говорив Тиберій, — і ті мають нори та лігва, а люди, які вмирають, борючись за Італію, як кочівники тиняються всюди з жінками і дітьми ... Їх називають володарями, а в них немає і клаптя землі, нема ні вівтаря, ні кладовища предків".
Тиберій Гракх вважав за необхідне відродити вільне селянство, піднести боєздатність римської армії, скоротити кількість рабів, використання робочої сили котрих витісняло працю вільних людей, розкладало, розбещувало їх.
Він запропонував проект аграрного закону, згідно з яким глава сім'ї міг мати не більше ніж 500 югерів (125 га) землі для себе і по 250 югерів для дорослих синів, але не більше 1000 югерів на всю сім'ю. Йшлося про державну землю, віддану у володіння або продану приватним особам. Надлишки земель відбирали (за винагороду), ділили на ділянки по 30 югерів і віддавали селянам у спадкове користування, але без права відчуження і з вимогою обов'язкової сплати певних внесків (натурою і грішми). Для введення цього закону в життя слід було обрати спеціальну комісію у складі трьох осіб.
Законопроект Тиберія Гракха викликав у Римі бурхливі суперечки. Переважна більшість багатих землевласників виступили категорично проти нього. Проте окремі нобілі, які розуміли нагальну потребу в проведенні аграрної реформи, у пом'якшенні соціальних суперечностей, підтримали Гракха (в тому числі принцепс сенату Аппій Клавдій, з дочкою якого Тиберій був одружений, Публій Муцій Сцевола, Ліциній Муціан та ін.). Підтримали Гракха і широкі народні маси. "Маси селян стікались у Рим, — писали історики, — наче ріки в море".
Боротьба за аграрну реформу перетворювалась у масовий рух. Коли законопроект обговорювали в трибутних Народних зборах, інший народний трибун, Марк Октавій, пов'язаний з нобілями великий землевласник, наклав на законопроект veto. Тоді Гракх застосував нечуваний доти захід, поставивши на голосування питання, чи може бути народним трибуном той, хто йде проти інтересів народу. І збори одностайно дали заперечну відповідь. Октавія усунули з посади. Це було справжнім революційним актом, оскільки вперше в історії Риму трибун, який мав право припиняти розпорядження магістратури, сенату, відхиляти проекти законів, що вносились на Народні збори, був достроково позбавлений повноважень.
Законопроект Гракха було затверджено і для його реалізації обрали відповідну комісію. Комісія приступила до роботи, проте їй перешкоджали великі землевласники. Іноді майже неможливо було визначити межі аgеr риьіісш — громадських земель. Великі ускладнення виникали під час установлення прав володіння. Крім того, в процесі розмежування земель нерідко порушувалися права союзників.
У цей час помер (133 р. До н. Е.) Пергамський цар Аттал III, заповівши своє царство Риму. На пропозицію Тиберія, скарбницею царя мав розпоряджатися не сенат, а Народні збори, і ці гроші повинні були піти на допомогу селянам, новонаділеним землею. Це був новий удар, завданий сенатові, який дотепер безконтрольно розпоряджався фінансами країни.
Після закінчення строку річного перебування на посаді Гракх висунув свою кандидатуру на повторний строк, ввівши до своєї програми низку демократичних реформ (судову реформу, скорочення строку військової служби та ін.). Але повторне обрання народного трибуна суперечило римським конституційним традиціям. Розпалилися пристрасті. Збори тривали два дні, і суперечки закінчилися збройною сутичкою. Вороги реформи зі своїми озброєними прихильниками і клієнтами напали на Гракха. У сутичці він і понад 300 гракханців загинули.
Проте аграрна комісія продовжувала розподіляти землі. Аграрна реформа була життєво важливою, і сенат не відважувався її відразу скасувати.
Таким чином, вороги Гракха і його реформ тимчасово перемогли. Позиції сенату, його політична сила, державницькі вікові традиції виявились міцними, а демократичний рух недостатньо об'єднаним, недостатньо цілеспрямованим. Зрештою, не підтримували Гракха не лише нобілі, а й вершники, численні міські жителі, котрі були пов'язані зі знаттю клієнтськими зв'язками.
» следующая страница »
1 ... 125 126 127 128 129 130131 132 133 134 135 ... 215