Сенат згідно з установленими Суллою законами формально перетворювався у вищий державний орган. Склад його збільшено до 600 осіб, до нього ввійшли воєначальники та інші прибічники
Сулли. Посади сенаторів фактично стали довічними. Було розширено судові функції сенату та значно збільшено кількість постійних судових комісій (guаеstiones регрешае). Крім того, створюються судові комісії для розгляду справ про підкуп, отруєння, підробку заповітів тощо. Суддями цих комісій, як і до реформ Гракхів, призначалися тільки сенатори, а головували претори, їхні вироки не підлягали оскарженню в Народних зборах.
Збільшилась кількість магістратур. Замість шести преторів обирали восьмеро, замість восьми квесторів — 20. Консули і претори повинні були постійно перебувати в Римі. Претори відали тільки судами і судочинством. Владу консулів також обмежили: вона поширювалась в основному на Рим та Італію. Існувала певна послідовність у проходженні магістратур і віковий ценз: квестором можна було стати лише досягнувши 30 років, претором — 39, консулом — 42. Для обрання на вищу посаду потрібна була перерва — два роки. Переобрання на ту саму посаду дозволялось лише через десять років. Цензорів позбавлено їхніх основних функцій (розподіл громадян за цензами-розрядами, обрання сенаторів). Трибуни мали право вносити до Народних зборів тільки ті законопроекти, які попередньо схвалив сенат. Право інтерцесії було значно обмежене.
Народні збори збереглись, але були змушені беззастережно схвалювати численні закони Сулли. Плебс позбавили хлібних роздач, що регулярно проводили з часів Гракхів. Народ залякували терором.
Безпосередньо опорою влади Сулли, крім оптиматів, було військо, завдяки якому він прийшов до влади. Заради війська проведено конфіскацію частини земель в італійських містах. У Лації і Кампанії на конфіскованих землях засновано колонії, в яких оселилося майже 100 тис. Сулланських ветеранів. У самому Римі, крім своїх ветеранів, Сулла опирався на 10 тис. Так званих корнеліїв — відпущених на волю і наділених правами громадянства рабів, засуджених і загиблих під час проскрипцій громадян.
Сулла був необмеженим володарем Риму, але в 79 р. До н. Е. Він несподівано склав повноваження диктатора (як вважають, через важку невиліковну хворобу) і в 78 р. До н. Е. Помер.
Встановлення диктатури Сулли було виявом кризи старого республіканського ладу. Ця перша спроба збройного захоплення політичної влади стала прецедентом, прикладом, який наслідували в майбутньому інші римські полководці-політики.
Відразу після смерті Сулли активізувалась опозиція. У заворушеннях брали участь різні верстви населення. Міський плебс прагнув повернути владу народним трибунам, відновити хлібні роздачі; вершники відстоювали своє значення в суспільстві; родини проскрибованих домагались повернення конфіскованих земель, майна; боржники сподівались на проведення соціальних реформ. Навіть чимало нобілів вважали, що слід відновити деякі старі порядки, коли в політичному житті могла брати активну участь широка громадськість, а не обмежена купка олігархів.
Збройну боротьбу проти сулланців, центром якої стала Іспанія, очолив Квінт Серторій, хоробрий і талановитий полководець. Проте між його прихильниками загострилися суперечності, і надісланий в Іспанію сулланець Гней Помпей розбив його військо.
Повстання Спартака. У той час коли точилася запекла соціально-політична боротьба в Римі, війни з Серторієм в Іспанії і з Міт- ридатом в Азії, розпочалося найбільше у стародавньому світі повстання рабів. Війни наводнили Італію великими масами рабів, серед яких були різні етнічні групи: галли, германці, фракійці, сирійці та ін. Рабів за людей не вважали — вони були частиною майна, їх нещадно експлуатували, хворих і старих викидали, мов непотрібну річ.
» следующая страница »
1 ... 131 132 133 134 135 136137 138 139 140 141 ... 215