Складності із застосуванням проектного фінансування у повному обсязі і змісті цього поняття у вітчизняній практиці зумовлені наступними причинами:
1. Внутрішні джерела боргового фінансування не так добре розвинуті в Україні, як у розвинутих країнах. Внутрішні ринки кредитів не мають достатніх фінансових чи ресурсів ліквідних коштів, необхідних для широкомасштабного фінансування капіталомістких проектів, особливо великих проектів із тривалим терміном погашення кредитів. Практично відсутні досвід і знання для того, щоб із впевненістю оцінювати і приймати на себе увесь чи частину проектного ризику.
2. Маються невідповідності між доходами і позиками усередині країни й обслуговуванням боргів у валюті. Ризик розбіжності між валютами, у яких надходить виторг, і валютою, у якій повинна обслуговуватися заборгованість, ускладнює проектне фінансування.
3. Недостатні правова структура і законодавча стабільність в сфері узгодження і розподілу ризиків і надання гарантій і інших форм зобов’язань по проектному фінансуванню. Комерційна і кредитна документація по проектному фінансуванню є складною і повинна підкріплюватися законодавчою і нормативною основою. Повинні бути законодавчо оформлені усі види зобов’язань і гарантій, тонкощі розподілу ризиків і прибутків, політичні і страхові ризики.
4. Увітчизняній практиці у даний час мало фахівців із проектного фінансування. Недостатньо прецедентів розробки системи проектного фінансування для яких-небудь досить великих інвестиційних проектів; недостатньо кваліфікованих учасників проектного фінансування — організацій, фірм, що можуть прийняти на себе функції керуючих великими проектами у сучасному трактуванні цього поняття. Допомогти вирішенню цієї проблеми може залучення фахівців чи спеціалізованих компаній (у тому числі іноземних).
На фінансовому ринку України домінують «короткі» гроші, а вкладення коштів у довгострокові інвестиційні проекти є скоріше виключенням, ніж правилом. Найчастіше таке вкладення здійснюється у формі традиційного банківського кредитування з використанням усіх можливих форм і методів забезпечення зворотності основної суми і відсотків по кредиту (застави майна, цінних паперів і інших активів; банківські гарантії; накопичувальні гарантійні рахунки; поруки).
Українська економіка переживає інвестиційну кризу. Банківська система у свою чергу не готова до здійснення методів проектного фінансування повною мірою. Їхня участь у фінансуванні інвестиційних проектів обмежується в основному невеликими проектами (вартістю від декількох мільйонів до декількох десятків мільйонів доларів). Поки основна фінансова активність українських банків спрямована убік тих проектів, що реалізуються на приналежних чи підконтрольних їм підприємствах.
Існує ряд причин і факторів, що заважають українським банкам на сучасному етапі здійснювати в скільки-небудь значних масштабах проектне фінансування. Серед них:
— нестабільність вітчизняної економіки;
— відсутність у банків достатніх резервів;
— інфляція;
— висока заборгованість підприємств;
— важкий податковий тягар і нестабільність податкового законодавства;
— відсутність досвіду при фінансуванні інвестиційних проектів;
— низька якість менеджменту на підприємствах-позичальниках;
— відсутність у банків досвіду і висококваліфікованих фахівців в галузі проектного аналізу і проектного фінансування;
— нестійкість загальної економічної ситуації в країні.
Умови успішного застосування методології проектного фінансування включають наступні напрямки:
— залучення іноземних кредитів для фінансування великих проектів;
» следующая страница »
1 ... 147 148 149 150 151 152153 154 155 156 157 ... 204