Проектний аналіз

Класична схема проектного фінансування, при якій банк видає кредит позичальнику без права регресу (обороту) на останнього. З одного боку, джерелом прибутку банку в цьому випадку є доходи, одержувані від реа­лізації інвестиційного проекту, з іншої в обмін на прийняття ризиків банк одержує право на підвищений відсоток, премію, тобто на підприємниць­кий дохід. При такій схемі банк може йти на високий ризик тільки в тому випадку, якщо проект обіцяє дуже високий прибуток. Це відноситься до великих проектів в енергетику, видобутку корисних копалин, первинній переробці сировини, тощо. При класичній схемі банк сам виступає як підприємець, бере участь у розробці і реалізації проекту, в управлінні вве­деного в експлуатацію об’єкта, іноді резервує за собою право на придбання частини акцій підприємства, що керує об’єктом інвестиційної діяльності.

У даний час класична схема застосовується рідко, що зв’язано з дефі­цитом потенційно високоприбуткових проектів. В основному викорис­товуються схеми проектного фінансування з обмеженим регресом (оборо­том) банку на позичальника чи схеми фінансування, які передбачають по­вний оборот банку на позичальника, коли забезпеченням платіжних зобов’язань позичальника виступає не тільки, а іноді не стільки якість проекту, скільки грошові доходи позичальника від його загальної госпо­дарської діяльності, а також його активи і різний рід гарантії, і поручи­тельства.

2.  Підходи до проектного циклу з погляду кредитора (комерційного бан­ку) і позичальника (компанії, яка безпосередньо веде роботи з проекту).

Як зазначалось, проектний цикл, чи життєвий цикл проекту, — най­важливіше поняття управління проектами. Це поняття загальноприйняте у зарубіжній банківській практиці проектного фінансування.

Розрізняють наступні підходи. У рамках окремих фаз проектного циклу позичальник і кредитор виділяють для себе різні етапи. Дуже важливо, щоб кредитор мав чітке уявлення про проектний цикл і позичальника, а позичальник — кредитора, щоб не допускати збоїв у просуванні проекту і діяти максимально скоординовано. Кредитор повинен знати проектний цикл позичальника для того, щоб:

—  максимально повно врахувати усі витрати і доходи, зв’язані з реалі­зацією проекту (у кожній фазі і на кожному етапі);

—  представляти всі ризики, пов’язані з реалізацією проекту (також у кожній фазі і на кожному етапі);

—  розробити свій графік контролю за реалізацією проекту (із вказів­кою тимчасових точок, що відокремлюють різні фази й етапи один від одного).

Специфіка проектного цикла банку-кредитора полягає у тому, що у банку, як правило, мається потік заявок на фінансування проектів і відпо­відно на першому етапі проектного циклу в банку йде попередній добір пропозицій різних потенційних позичальників, тоді як у позичальника є один проект і перший етап є його концепція. Робота (фінансування) бан­ку по конкретному проекту починається пізніше, ніж у позичальника, тоді, коли банк погоджується на реалізацію проекту. З моменту підпи­сання і вступу в силу кредитної угоди (проектного договору) починається інвестиційна фаза проекту. Закінчується інвестиційна фаза для банку тоді, коли позичальник оформляє звіт про завершення інвестиційної діяль­ності. Для позичальника проектний цикл може продовжуватися в експ­луатаційній фазі.

3. Характеристика проектного циклу різними учасниками проекту.

У принципі монопольними для банків функціями у проектному фінан­суванні є функція організації кредитів і функція участі в консорціумах своїми фінансовими ресурсами. Інші функції можуть виконуватися інши­ми учасниками проекту, у тому числі і функції фінансових консультантів.

Взаємодія учасників проекту в рамках проектного фінансування відбу­вається наступним чином. При реалізації проектів (особливо масштаб­них) у них виявляються задіяними багато учасників, у тому числі:

 

« Содержание


 ...  148  ... 


по автору: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

по названию: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я