Проектний аналіз

Як труднощі застосування проектного фінансування в Україні слід зазначити те, що в промислово розвинутих країнах сьогодні у розрахунки фінансово-комерційної ефективності проектів закладається можливе відхилення основних показників у гіршу сторону у розмірі 5-10%, у на­ших же умовах необхідні «допуски» не менше 20-30%. А це додаткові витрати, пов’язані з резервуванням коштів для покриття непередбачених витрат. Проте проектному фінансуванню немає альтернативи.

Проектне фінансування відкрило нові напрямки на ринку банківсь­ких послуг. Банки виступають при проектному фінансуванні у різних якостях, у тому числі як:

—  банки-кредитори;

—  гаранти;

—  інвестиційні брокери (інвестиційні банки);

—  фінансові консультанти;

—  ініціатори створення і/чи менеджери банківських консорціумів;

—  інституціональні інвестори, що здобувають цінні папери проект­них компаній;

—  лізингові організації, тощо.

Важливим і новим видом діяльності на ринку проектного фінансуван­ня є консалтінг, який у цій галузі здійснюється спеціалізованими банка- ми-консультантами по наступному набору послуг:

—  пошук, добір і оцінка проектів;

—  підготовка всіх техніко-економічних обґрунтувань по проекту;

—  розробка схем фінансування проектів, ведення попередніх перего­ворів з банками, фондами й іншими інститутами на предмет їхньої сукуп­ної участі у фінансуванні проекту;

—  підготовка всього пакета документів по проекту;

—  надання сприяння у веденні переговорів і підписанні кредитних угод, угод про створення консорціумів, тощо.

Банки-консультанти готують комплект документів по проекту най­частіше по спеціальному замовленню комерційних чи банків промисло­вих компаній. У деяких країнах банк-консультант має право і сам брати участь у фінансуванні проекту, доводячи тим самим об’єктивність своїх оцінок і серйозність своїх рекомендацій. Але, наприклад, у Великобри­танії існує поділ консалтингових функцій, що фінансують, і банк-кон­сультант не бере участь у фінансуванні.

Проектне фінансування дає позичальнику кошти крім переваг цієї схе­ми, що виражаються в обмеженні відповідальності перед кредитором, і визначенні недоліків, у тому числі:

—  попередні високі витрати потенційного позичальника для розроб­ки детальної заявки банку на фінансування проекту на предінвестиційній фазі по підготовці техніко-економічного обґрунтування, на уточнення запасів корисних копалин, екологічну оцінку впливу майбутнього про­екту на навколишнє середовище, великі маркетингові дослідження й інші допоміжні передпроектні роботи і дослідження;

—  порівняно довгий період до ухвалення рішення про фінансування, що зв’язано з ретельною оцінкою передпроектної документації банком і великим обсягом робіт з організації фінансування (створення банківсь­кого консорціуму, тощо);

—  порівняльне підвищення відсотка по кредиту у зв’язку з високими ризиками, а також ріст витрат на оцінку проекту, на організацію фінансу­вання, на нагляд, тощо;

—  набагато жорсткіший контроль за діяльністю позичальника, ніж при традиційному банківському кредитуванні по всіх аспектах діяльності з боку банку (банківського консорціуму);

—  визначену втрату позичальником своєї незалежності, якщо креди­тор обумовлює за собою право придбання акцій компанії у випадку вда­лої реалізації проекту.

Проектне фінансування не завжди доцільне й іноді для позичальника переважніше традиційні схеми фінансування інвестиційних проектів, такі, як кредити під заставне забезпечення гарантії і поручительства; емісія акцій і облігацій; лізинг, тощо.

Аналіз організації фінансування великомасштабних інвестиційних проектів у промислово розвинутих країнах заходу показує, що існує не­скінченне різноманіття схем проектного фінансування, які, звичайно, кла­сифікуються за різними ознаками.

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 146 147 148 149 150 151152 153 154 155 156  ... 204