— як цільове кредитування для реалізації інвестиційного проекту в кожній із трьох форм — з повним регресом, чи без регресу з обмеженим регресом кредитора на позичальника, при цьому забезпеченням платіжних зобов’язань позичальника в основному є грошові доходи від експлуатації об’єкта інвестиційної діяльності, а також у разі потреби активи, що відносяться до інвестиційного проекту;
— як спосіб консолідації різних джерел фінансування і комплексного використання різних методів фінансування конкретних інвестиційних проектів і оптимального розподілу зв’язаних з реалізацією проектів фінансових ризиків.
У даний час переважає друге розуміння проектного фінансування.
У цілому проектне фінансування як спосіб організації фінансування має історію, що складає понад чверть століття. У 70-і роки розвиток інвестицій у нафтогазову промисловість, що забезпечує прибутковість у сотні і тисячі відсотків у рік, змусив банкірів перейти від пасивної ролі кредиторів (коли потенційні позичальники йдуть у банк і просять грошей) до активного пошуку форм і методів кредитування високоприбуткових інвестиційних проектів, у першу чергу в нафтовому і газовому секторах економіки. Банки брали на себе підвищені ризики і кредитували позичальників на умовах проектного фінансування («без регресу», «з обмеженим регресом»).
В одному з останніх довідників проектне фінансування визначається як «великі середньо- і довгострокові кредити під конкретні промислові проекти» (Гроші і банки. Енциклопедичний довідник М.: Центр СЕІ, 1994. С. 181).
Термін «проектне фінансування» не є протилежністю довгострокового банківського кредитування. Більш того, довгострокове банківське кредитування інвестиційних проектів може розглядатися за певних умов як одна з найпростіших форм проектного фінансування.
Розглянемо основні особливості проектного фінансування у порівнянні з традиційним банківським кредитуванням.
1. Розмаїтість джерел, коштів, методів і учасників при проектному фінансуванні.
Основною особливістю проектного фінансування є використання широкого кола джерел, коштів і методів фінансування проектів, у тому числі банківських кредитів, емісії акцій, пайових внесків в акціонерний капітал, облігаційних позик, фінансового лізингу, власних коштів компаній (амортизаційних фондів і нерозподіленого прибутку), тощо. Можуть використовуватися також державні кошти, іноді у вигляді державних кредитів і субсидій, а також у видляді гарантій і податкових пільг.
У розвинутих країнах існує спеціальний термін «фінансове конструювання» (financial designing) забезпечення проекту, що означає діяльність по побудові умовно оптимальних з погляду сполучення прибутковості і надійності схем фінансування проектів.
Відповідно для організації фінансування проекту залучаються різноманітні учасники, такі, як комерційні й інвестиційні банки, інвестиційні фонди і компанії, пенсійні фонди, страхові компанії й інші інституціо- нальні інвестори, лізингові компанії й інші фінансові, кредитні й інвестиційні інститути. Інвесторами можуть виступати і компанії, і підприємства. При традиційному банківському кредитуванні банк практично одноосібно виступає як кредитор.
Як окремі випадки проектного фінансування слід відзначити наступні:
— проектне корпоративне фінансування, коли джерелом фінансування інвестиційного проекту виступають власні кошти компанії, насамперед амортизаційні фонди і нерозподілений прибуток;
— банківське проектне фінансування, коли джерелами фінансування інвестиційного проекту є в основному чи цілком банківські кредити, які видаються на визначених умовах.
Як зазначалось вище, проектне фінансування є високоризиковим способом організації фінансування проекту. Для банків довгострокові кредитні операції у рамках проектного фінансування характеризуються підвищеним ризиком. Можливі наступні основні схеми проектного фінансування.
» следующая страница »
1 ... 142 143 144 145 146 147148 149 150 151 152 ... 204