— вартість товарів складається з доходів, які отримують власники факторів виробництва, а самі доходи є платою за використання цих факторів або винагородою найманому працівникові за те, що він жертвує заради праці своїм дозвіллям, а капіталісту — що жертвує споживанням свого капіталу на особисті потреби;
— основними доходами є заробітна плата, підприємницький дохід (прибуток за винятком відсотка) і земельна рента, джерелом яких є відповідно праця, капітал і земля;
— вилучення з аналізу походження вартості товару тієї її частки, яка утворює витрати виробництва. Теоретичною основою цього є так звана «догма А. Сміта», згідно з якою витрати виробництва також розкладаються на доходи. Прихильниками цієї теорії були англійські економісти Джон-Мейнард Кейнс (1883—1946) та А. Маршалл.
Теорія граничної корисності. Ця теорія є найпоширенішим різновидом нетрудової теорії вартості, основою сучасної західної економічної теорії, насамперед таких її складових, як мікро- і макроекономіка. Обґрунтували її незалежно один від одного австрійський економіст Карл Менгер (1840—1921), англійський економіст Вільям Джевонс (1835—1882) та француз Л. Вальрас. Значний внесок у її розвиток зробили представники австрійської школи політичної економії Фрідріх фон Візер (1851—1926) та Ой- ген фон Бем-Баверк (1851—1914), які започаткували маржина- лізм (франц. marginal — граничний) як напрям економічної думки і методологічний принцип економічних досліджень, який у з'ясуванні економічних законів і категорій використовує гранич
ні величини. Теорія граничної корисності відображає суб'єктивне ставлення учасників ринкових відносин до економічних благ як товарів. Найважливішими її категоріями є корисність, гранична корисність та цінність блага.
Корисність блага. Це суб'єктивна оцінка людиною (покупцем) споживчої вартості товару. Вона характеризує, наскільки людина потребує певного товару для задоволення своєї певної потреби. Прихильники цієї теорії стверджують, що корисність блага залежить від інтенсивності потреб споживача у певному товарі та його кількості.
Гранична корисність блага. Під нею розуміють корисність його останньої (граничної) одиниці, якою задовольняється певна потреба. Відповідно до цього будь-які одиниці блага, наступні за граничною одиницею, якою задовольняється потреба, взагалі не мають корисності для конкретного споживача. Характеризуючи граничну корисність, автори підручника «Економікс» К. Макконнелл і С. Брю зауважують: чим більше продуктів купують споживачі, тим менше вони прагнуть заволодіти їх додатковою одиницею. Наприклад, людина може відчувати сильну потребу в автомобілі, не маючи його. Її прагнення мати ще один автомобіль буде далеко не таким інтенсивним, а третій і четвертий — дуже слабким. Зниження граничної корисності з придбанням додаткових одиниць певного товару і задоволенням певної потреби відображає закон спадної корисності.
Цінність блага. Теорія граничної корисності цінність блага пов'язує не з його корисністю взагалі, а з його граничною корисністю. У такому розумінні цінність блага виявляє себе як кількісні пропорції його обміну, основою яких є не вартість, а гранична корисність блага. Отже, цінність поєднує суб'єктивні оцінки корисності споживчої вартості товарів та їх мінові вартості як кількісні співвідношення (пропорції) обміну товарів. Це означає, що процес формування цінності товару теорія граничної корисності переносить зі сфери їх виробництва у сферу обігу, взаємодії попиту і пропозиції.
Такий зміст базової для теорії граничної корисності категорії «цінність» принципово відрізняється від змісту категорії «вартість». Цим теорія граничної корисності відрізняється від трудової теорії вартості. Принципова відмінність трудової теорії вартості і теорії граничної корисності як об'єктивного і суб'єктивного підходів до визначення вартості і цінності товарів не є раціональним підґрунтям для їх протиставлення. Адже будь-який економічний процес і будь-яке економічне відношення є органічною єдністю об'єктивного і суб'єктивного: люди здійснюють виробництво благ, вступають у відносини обміну ними завжди свідомо, керуючись своїми інтересами і прагненнями. Це стосується і взаємозв'язку процесу створення споживчої вартості, вартості товарів і формування цінності їх споживчих вартостей у процесі виявлення їх корисності. Як стверджував Ф. Енгельс, вартість є відношенням витрат виробництва до корисності. За однакових витрат на виробництво двох речей корисність буде вирішальним чинником у визначенні їх порівняльної вартості. У свою чергу К. Маркс доводив, що у з'ясуванні змісту вартості корисність товарів є речовою передумовою вартості, яка лише тимчасово усувається при визначенні мінової вартості товарів і їх ціни.
» следующая страница »
1 ... 89 90 91 92 93 9495 96 97 98 99 ... 452