Перебуваючи в органічній єдності, загальноекономічний та специфічний зміст товарних відносин є відповідно сутностями більш і менш глибокого порядку. Загальноекономічний зміст товарних відносин охоплює їх специфічний зміст і тому є зовнішньою формою його прояву, а специфічний не має самостійної форми своєї реалізації. Тому незалежно від специфіки товарів і особливостей суспільного характеру втіленої у них праці, всі вони здійснюють обіг у формі свого загальноекономічного змісту. Це пояснює, чому економічні закони специфічного змісту товарних відносин реалізують себе лише через економічні закони загальноекономічного змісту. Так, специфічний закон додаткової вартості, змістом якого є обмін більшої кількості живої праці на меншу кількість уречевленої праці у відносинах між найманими працівниками та капіталістами, реалізується через закон вартості: і наймані працівники, і капіталісти продають та купують товари за законами вартості, попиту, пропозиції, конкуренції. З огляду на це загальноекономічний зміст товарних відносин є формою, яка приховує специфічний суспільно-економічний зміст товарів, особливості суспільної організації та характеру втіленої в них праці.
Розвиток специфічного і загальноекономічного змісту товарних відносин відображає нові явища, притаманні товарному виробництву в розвинутих країнах: посилення тенденції усуспільнення виробництва, детермінованої зростанням рівня його концентрації; поглиблення суспільного поділу праці, особливо одиничної його форми; розширення маштабів кооперації праці. Ця тенденція надає якісно нових ознак товару, втіленій у ньому праці. Йдеться про зростання рівня усуспільнення конкретної праці, а також про все більшу планомірність дії механізму зведення конкретної праці до абстрактної і споживчої вартості до вартості, що виявляється у попередніх замовленнях, контрактах, субпідрядах між виробниками, торговими посередниками та споживачами. Найвищою формою усуспільнення конкретної праці є державний контракт на виробництво товарів у сферах економіки з державною формою власності. Усуспільнення виробництва надає конкретній праці особливостей безпосередньо суспільної праці, тобто зумовлює перетворення певних ланок сучасного суспільного виробництва на безпосередньо суспільне виробництво.
Товарно-грошовим відносинам притаманна певна внутрішня організація, на означення якої використовують поняття «ринок». Але ринком є лише така організація товарних відносин, яка має у своїй основі їх загальноекономічний зміст із притаманними йому економічними законами. Це означає, що ринок є не чимось відокремленим від товарних відносин і не самими товарними відносинами, а їх внутрішньою організацією (формою).
Ринок виникає разом з товарним виробництвом і товарними відносинами, розвиваючись відповідно до розвитку їх внутрішньої організації. Будучи формою організації товарно-грошових відносин як відносин відчуження-привласнення, ринок є механізмом економічної реалізації тих видів і форм власності, в межах яких відбувається виробництво товарів, і, як такий, ринок є економічним інститутом власності. Визначення ринку як організації товарних відносин відповідно до законів товарного виробництва та як економічного інституту власності дає змогу зрозуміти, чому товарні відносини не можуть діяти ефективно поза ринковою формою.
Про це свідчить функціонування товарних відносин в економіці колишнього СРСР. У ній вони були організовані відповідно до законів товарного виробництва у ринкову форму лише в період НЕПу. З переходом до централізованого директивного управління економікою наприкінці 20-х років XX ст. організація товарних відносин втратила ринкову форму. Відтоді не закони вартості, попиту та пропозиції визначали обсяги і структуру суспільного виробництва, регулювали обіг товарів за принципом еквівалентності, рівень та динаміку цін, а концентрована воля Держави — народногосподарський план, який ігнорував закони загальноекономічного змісту товарних відносин. Це виявлялося у свідомому (плановому) відхиленні цін від вартості товарів, у Штучній збитковості одних галузей економіки та завищенні рентабельності інших, у диспропорціях між виробництвом засобів виробництва та засобів споживання, у позбавленні господарського (комерційного) розрахунку реального змісту тощо. Це означало, що товарні відносини, які реалізовувалися через централізоване директивне планування, функціонували як позбавлена загальноекономічного змісту форма.
» следующая страница »
1 ... 87 88 89 90 91 9293 94 95 96 97 ... 452