З виникненням грошей товарний фетишизм перетворюється на грошовий. Як загальна форма багатства у суспільстві з товарним виробництвом, гроші стають «земним богом», якому люди не тільки підпорядковують життя, а й задля якого жертвують собою.
Найбільшого розвитку товарний фетишизм набув у капіталістичному суспільстві. У ньому на товар перетворюється робоча сила найманих працівників. Унаслідок цього товарне виробництво стає загальною формою суспільного виробництва, а товарно-грошові відносини всебічно охоплюють життя людини і суспільства. Разом з перетворенням робочої сили на товар гроші перетворюються на капітал як самозростаючу вартість, рух якої відображає формула Г—Т—Г'. Відповідно капіталом стають засоби виробництва, предмети особистого використання, а сам капітал уявляється як річ. Унаслідок цього заробітна плата, промисловий і торговий прибуток, позичковий відсоток, земельна рента, дивіденд та інші грошові форми доходів постають у свідомості людей породженням не праці, яка створює вартість товарів, а речей — засобів виробництва, землі й насамперед грошей.
Найвищого розвитку товарний фетишизм набуває у грошах як позичковому капіталі, який рухається за формулою Г—Г'. Ця форма капіталу створює уявлення, що гроші самі по собі здатні породжувати гроші. Розвиток грошей, насамперед виникнення паперових і кредитних, поступове витіснення золота із внутрішнього обігу та міжнародного платіжно-розрахункового механізму призводить до того, що грошовий фетишизм постає у нових формах. У сучасних умовах, особливо в країнах з розвинутою ринковою економікою, грошовий фетишизм поширюється на всі види паперово-кредитних грошей, цінних паперів.
Як об'єктивне та суб'єктивне явище, товарний фетишизм існує в суспільстві, якому притаманні товарна форма виробництва і товарно-грошові відносини. Тому з переходом України до соціально орієнтованої ринкової економіки товарний фетишизм, особливо його грошова форма, розвиватиметься в усіх проявах, властивих сучасним розвинутим країнам.
Обмін товарів як відношення відчуження-привласнення, власності
Утвердження товарного господарства породжує адекватну йому нову форму відносин вторинного привласнення-присвоєння через обмін і купівлю-продаж товарів. За своєю сутністю обмін товарів є відчуженням власного товару і присвоєнням чужого. Ця форма вторинного привласнення означає перехід до епохи речової залежності, становлення нового способу привласнення, який збагачує
структуру відносин власності. Якщо в їх еволюції привласнення через працю є першим законом привласнення, то набуття продуктами праці товарної форми та їх обмін є наступним законом привласнення.
У співвідношенні первинного і вторинного привласнення привласнення працею є передумовою і основою присвоєння через обмін товарів, оскільки власність на товар, який вступає в обмін, сформована привласненням через працю і тому випереджує відносини відчуження-присвоєння через обмін товарів.
Відмінність між первинним і вторинним привласненням своєю основою має різні економічні субстанції, що здійснюють привласнення. За простого товарного виробництва такою субстанцією і відповідно суб'єктом первинного привласнення є жива праця, а присвоєнням через відносини обміну товарів — уречевлена праця. Як відомо, за товарного виробництва жива праця є, з одного боку, працею конкретною, яка створює споживчу вартість товару, а з іншого — абстрактною, яка створює вартість. Тому первинне привласнення отримує своє завершення в належності простому товаровиробникові товару і втіленої в ньому праці у двох її суспільних формах: споживчої вартості і вартості товару, які є самостійними суб'єктами вторинного привласнення, виконуючи при цьому різні функції.
Функції споживчої вартості і вартості як суб'єктів вторинного привласнення (присвоєння) обумовлюються змістом та взаємозв'язком споживчої вартості, мінової вартості і вартості товару. Споживча вартість товару для його власника полягає в міновій вартості товару, яка і зумовлює необхідність його обміну — відчуження свого і присвоєння чужого товару. Тому функція споживчої вартості як привласнюючої сили полягає у спонуканні власників товарів до взаємного обміну ними. Зовсім іншою є функція вартості як суб'єкта присвоєння. Оскільки втілена у товарах абстрактна праця утворює субстанцію їх вартості й визначає їх мінову вартість, то функцією вартості як присвоюючої сили в актах товарного обміну є міра відчуження-присвоєння товарів відповідно до кількості уречевленої в них праці.
» следующая страница »
1 ... 84 85 86 87 88 8990 91 92 93 94 ... 452