На сучасному етапі це найбільш ефективний метод оцінки реальних проектів щодо забезпечення конкурентної переваги підприємства на перспективу.
Як цілком обгрунтовно стверджують спеціалісти [6,25,29,37], за опціонним методом оцінки реальних інвестиційних проектів майбутнє. Він дозволяє забезпечити системний підхід щодо відбору, оцінки, формування, управління інвестиційної програми й вчасно (оперативно) реагувати на зміни зовнішнього та внутрішнього середовища підприємства.
6.6.Організаційне супроводження інвестиційних програм
Сформована та затверджена інвестиційна програма з урахуванням економічних критеріїв і на основі опціонного підходу є об’єктом управління з метою забезпечення своєчасності та якості реалізації всієї сукупності проектів і досягнення заданих стратегічних цілей програми розвитку. Організаційне супроводження програми являє собою процес формування випереджаючих організаційних впливів та забезпечує ефективне управління розвитком підприємства [6,25,33,37].
Для здійснення організаційного супроводження необхідно провести структуризацію всієї інвестиційної програми, що дозволяє виділити головні моменти управління та конкретизувати задачі щодо організаційного супроводження. Для структуризації програми розвитку використовуються [6,33,37]: «дерево цілей»; «дерево рішень»; «дерево робіт»; структурна схема підприємства (у тому числі структура управління);
структура ресурсів споживання (матеріально-технічних, кадрових, фінансових, енергетичних та ін.); структура очікуваних витрат; матриця відповідальності (зв’язує комплекси робіт відповідальними виконавцями); стрічкова чи мережева модель організації робіт; структура інформаційного забезпечення; структура забезпечення та обслуговування процесів при реалізації програми.
До основних задач структуризації програми можна віднести
[6,25,33,37] : розбивку інвестиційної програми на відносно замкнуті блоки управління, що включають визначену безліч взаємозалежних проектів, або функціонально однорідні задачі; створення інформаційної бази щодо прийняття рішень для реалізації програми; оцінку динаміки споживання ресурсів із заданою дискретністю (місяць, квартал, рік); планування динаміки інвестиційного грошового потоку; координацію і контроль реалізації «дерева робіт» із програми; мотивацію діяльності щодо реалізації інвестиційної програми.
Для успішної реалізації програми розвитку підприємства та підвищення її інвестиційної привабливості необхідно враховувати найголовніші фактори зовнішнього впливу: політичний, (відношення органів управління різного рівня до запланованої програми); територіальний, (відношення підприємницьких структур (насамперед конкуруючих) даної території до очікуваних змін від реалізації програми); екологічний, (порушення екологічного балансу у зв’язку з нововведеннями, що з’являються, у процесі реалізації програми розвитку підприємства).
У залежності від спрямованості інвестиційних програм (зовнішньоекономічні, митні, валютні тощо) можна враховувати й інші фактори.
Труднощі в реалізації інвестиційних програм обумовлені також і територіальною роз’єднаністю учасників проектів, включених у програму розвитку, наприклад, інтегрованих структур (ФПГ, холдинги, концерни тощо).
На корпоративному рівні за управління інвестиційною програмою відповідає віце-президент щодо розвитку, якому підпорядковані менеджери по проектах, включені в програму, а також керівники підрозділів, що функціонально відповідають за розвиток підприємства. Форми реалізації програми можуть бути різними (проектні, матричні, лінійно-функціональні, змішані).
Для організаційного супроводження інвестиційної програми потрібний конкретний [25] відповідний механізм управління, що обумов
» следующая страница »
1 ... 113 114 115 116 117 118119 120 121 122 123 ... 175