Основи інвестиційного менеджменту

За функціональною спрямованістю — науково-технологічні, технічні, організаційно-економічні, будівельні, маркетингові, вироб­ничі, фінансові проекти, проекти щодо підвищення якості тощо.

За ступенем новизни — принципово нові (радикальні) проекти, ево­люційні проекти, проекти щодо модернізації продукції та рекон­струкції виробництва.

У залежності від цілей і задач інвестиційні програми можуть вклю­чати різноманітні проекти, що ускладнюють процес вибору пріори­тетних проектів щодо включення в інвестиційну програму з урахуван­ням фінансових обмежень. Кожен проект, що претендує на включен­ня в інвестиційну програму, оцінюється з погляду ефективності його реалізації за певною (вітчизняною чи міжнародною) методикою бізнес- планів.

Обов’язковою інформацією для оцінки кожного проекту є: інтер­вал планування (дискретність розрахунків, місяць, рік); основні тех- ніко-технологічні характеристики проекту; основні календарні харак­теристики проекту (тривалість інвестиційного процесу, термін екс­плуатації проекту, тривалість періоду промислового освоєння тощо.); вид валюти та масштаб грошових одиниць; динаміка інфляції (про­гнозовані відсотки інфляції за офіційною інформацією); величина інвестицій та графік їхніх надходжень; рівень очікуваних цін; рівень виробничих витрат (динаміка собівартості); динаміка обсягів вироб­ництва; процентна ставка й умови кредитування; рівень податкових виплат (податкове оточення); джерела фінансування проекту.

На основі вихідних даних і опису загальноприйнятих розділів бізнес-плану формується чітке, лаконічне та комплексне уявлення про проект, включаючи показники ефективності. Як економічні критерії щодо подальшого аналізу проектів з точки зору їх пріоритетності в умовах фінансових обмежень використовується система показників (NPV, PI, IRR, PP, ARR та інш.), які детально розглянуті у розділі 3.

Для проведення фінансових розрахунків та оцінки ефективності проектів використовується методика UNIDO та відповідні рекомен­дації фахівців [6,8,9,18,21-23,25,29,32,34,37] щодо практичного вітчиз­няного та закордонного досвіду.

Таким чином, формування інвестиційної програми здійснюється на основі аналізу існуючих бізнес-планів проектів та виділення з них показників ефективності щодо подальшого аналізу за ознакою пріо­ритетності проектів, які враховують обмеження фінансових ресурсів щодо реалізації програми розвитку. Інвестиційна програма розроб­ляється та реалізується на протязі 2—3 років.

Оцінка проектів щодо формування пріоритетного ряду у діючій практиці здійснюється на підставі методу дисконтованих грошових потоків, який використовується для визначення показників ефектив­ності. Це стандартний метод, який потребує розрахунку коефіцієнта (ставка) дисконтування. Ставка прямо впливає на адекватність розра­хунків реальним умовам, а відповідно, і на довірчий інтервал показ­ників, а тому метод дисконтування має обмеження щодо його викори­стання. У світовій та вітчизняній практиці найбільш розповсюджений опціонний метод оцінки реальних проектів [6,22,29,30]. Він базується на принципах дисконтування, але в протилежність стандартним ме­тодам управлінську гнучкість забезпечує саме опціонний підхід. На його основі проект розглядається як система можливостей (опціонів), і цю систему керівник може використовувати (чи не використовувати) в майбутньому. Така оцінка (за методом реальних опціонів) найбільш виправдана при наявності альтернативних проектів.

6.5.1. Критерії щодо формування інвестиційної програми

На підставі методу дисконтованих грошових потоків є можливість використання декілька способів формування пріоритетних рядів про­ектів. Формування програми може здійснюватися за такими критері­ями [6,25,37]: індекс можливих втрат NPV; індекс загальної рентабель­ності (PI); аналіз проектів різного періоду дії; метод показників при­росту.

 

« Содержание


 ...  115  ... 


по автору: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

по названию: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я