Основи інвестиційного менеджменту

2.  Розмір плати лізингу, як правило, фіксований згідно з догово­ром, а тому лізинг не збільшує боргові зобов’язання лізингоодержувача.

3.  Лізингова компанія розширює номенклатуру продукції інвес­тиційного призначення, яка рухається на ринку збуту.

4.  Лізингоодержувач прискорює процес реалізації інвестиційної програми свого розвитку без значних одноразових капітальних витрат.

5.   Лізингоодержувач може враховувати сезонність, циклічність виробництва і має при цьому значну вигоду у порівнянні з закупівлею обладнання за кредитом.

6.  Прискорення оновлення активної частини основних фондів.

7.   Виробник майна забезпечує за допомогою лізингу гарантова­ний збут дорогої продукції та можливість виходу на світові ринки.

8.   Відсутність проблем щодо гарантії застави (на відміну від кре­дитування).

До недоліків лізингу відносяться: підвищені витрати обігу щодо придбання основних засобів (устаткування й інше майно); труднощі дострокового розірвання договору лізингу (через високі штрафні санкції); труднощі продажу по залишковій, ліквідаційній вартості ус­таткування (майна), яке використовувалося за лізингом.

За своєю сутністю лізинг відрізняється від оренди. На лізингоо­держувача, крім традиційних зобов’язань орендаря, покладаються обо­в’язки покупця, пов’язані з придбанням власності, тобто оплата май­на, його страхування і технічне обслуговування, відшкодування втрат від псування майна, ремонт.

У договорі лізингу передбачаються строки виплати платежів (що­місячно, щокварталу тощо). Лізинг виконує три функції: фінансову; виробничу та збутову [6,17,18,22,33,37]. Лізинг, як метод фінансуван­ня проектів, повинен використовуватися після ретельного вивчення економічних та інших наслідків від його застосування.

Джерела часткового фінансування також мають переваги і недо­ліки. Так, передача частини (частки) акціонерного капіталу інвестору (фізичній чи юридичній особі) дозволить: забезпечити фінансування без виплат по відсотках; зберегти конфіденційність інформації щодо джерел фінансування; використовувати досвід інвестора в управлінні підприємства як співвласника; обмежити коло осіб, які контролюють діяльність підприємства.

Емісія додаткової кількості акцій забезпечить: підвищення фінан­сового потенціалу підприємства; створення умов щодо залучення ве­ликих кредитів; зростання вартості підприємства; підвищення іміджу та ліквідності акцій; можливість підвищення курсової вартості акцій.

До недоліків можна віднести: можливість утрати контрольного пакета акцій діючими власниками; утрату конфіденційності інформації щодо стану підприємства (через обов’язковість публікації фінансових результатів); обмеження волі діяльності керуючих; можливість змен­шення прибутку та дивідендів, що припадають на одну акцію; зрос- тання трансакційних витрат, пов’язаних з фінансовим забезпеченням проектів.

До інших джерел фінансування відносять проектне фінансуван­ня, яке можна охарактеризувати як фінансування інвестиційних про­ектів, при якому саме проект є способом обслуговування боргових зо­бов’язань.

Проектне фінансування напряму не залежить від державних суб­сидій чи фінансових вкладень корпорацій. Основною особливістю та­кого фінансування, на відміну від акціонерного і державного, є облік та управління ризиками; розподіл ризиків між учасниками проекту, оцінка витрат та доходів з обліком цього. Таке фінансування, як пра­вило, застосовується для великих проектів.

Проектне фінансування називають також фінансуванням з ви­значенням регресу (регрес — вимога про відшкодування наданої в по­зику суми). Розрізняють три його форми [6]:

1. Фінансування з повним регресом на позичальника, тобто наявність визначених гарантій з боку кредиторів проекту. Ризики проекту в ос­новному приймає позичальник, при цьому вартість позики відносно невисока. Таке фінансування переважно застосовується для малопри­буткових і некомерційних проектів.

 

« Содержание


 ...  113  ... 


по автору: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

по названию: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я