2. Розмір плати лізингу, як правило, фіксований згідно з договором, а тому лізинг не збільшує боргові зобов’язання лізингоодержувача.
3. Лізингова компанія розширює номенклатуру продукції інвестиційного призначення, яка рухається на ринку збуту.
4. Лізингоодержувач прискорює процес реалізації інвестиційної програми свого розвитку без значних одноразових капітальних витрат.
5. Лізингоодержувач може враховувати сезонність, циклічність виробництва і має при цьому значну вигоду у порівнянні з закупівлею обладнання за кредитом.
6. Прискорення оновлення активної частини основних фондів.
7. Виробник майна забезпечує за допомогою лізингу гарантований збут дорогої продукції та можливість виходу на світові ринки.
8. Відсутність проблем щодо гарантії застави (на відміну від кредитування).
До недоліків лізингу відносяться: підвищені витрати обігу щодо придбання основних засобів (устаткування й інше майно); труднощі дострокового розірвання договору лізингу (через високі штрафні санкції); труднощі продажу по залишковій, ліквідаційній вартості устаткування (майна), яке використовувалося за лізингом.
За своєю сутністю лізинг відрізняється від оренди. На лізингоодержувача, крім традиційних зобов’язань орендаря, покладаються обов’язки покупця, пов’язані з придбанням власності, тобто оплата майна, його страхування і технічне обслуговування, відшкодування втрат від псування майна, ремонт.
У договорі лізингу передбачаються строки виплати платежів (щомісячно, щокварталу тощо). Лізинг виконує три функції: фінансову; виробничу та збутову [6,17,18,22,33,37]. Лізинг, як метод фінансування проектів, повинен використовуватися після ретельного вивчення економічних та інших наслідків від його застосування.
Джерела часткового фінансування також мають переваги і недоліки. Так, передача частини (частки) акціонерного капіталу інвестору (фізичній чи юридичній особі) дозволить: забезпечити фінансування без виплат по відсотках; зберегти конфіденційність інформації щодо джерел фінансування; використовувати досвід інвестора в управлінні підприємства як співвласника; обмежити коло осіб, які контролюють діяльність підприємства.
Емісія додаткової кількості акцій забезпечить: підвищення фінансового потенціалу підприємства; створення умов щодо залучення великих кредитів; зростання вартості підприємства; підвищення іміджу та ліквідності акцій; можливість підвищення курсової вартості акцій.
До недоліків можна віднести: можливість утрати контрольного пакета акцій діючими власниками; утрату конфіденційності інформації щодо стану підприємства (через обов’язковість публікації фінансових результатів); обмеження волі діяльності керуючих; можливість зменшення прибутку та дивідендів, що припадають на одну акцію; зрос- тання трансакційних витрат, пов’язаних з фінансовим забезпеченням проектів.
До інших джерел фінансування відносять проектне фінансування, яке можна охарактеризувати як фінансування інвестиційних проектів, при якому саме проект є способом обслуговування боргових зобов’язань.
Проектне фінансування напряму не залежить від державних субсидій чи фінансових вкладень корпорацій. Основною особливістю такого фінансування, на відміну від акціонерного і державного, є облік та управління ризиками; розподіл ризиків між учасниками проекту, оцінка витрат та доходів з обліком цього. Таке фінансування, як правило, застосовується для великих проектів.
Проектне фінансування називають також фінансуванням з визначенням регресу (регрес — вимога про відшкодування наданої в позику суми). Розрізняють три його форми [6]:
1. Фінансування з повним регресом на позичальника, тобто наявність визначених гарантій з боку кредиторів проекту. Ризики проекту в основному приймає позичальник, при цьому вартість позики відносно невисока. Таке фінансування переважно застосовується для малоприбуткових і некомерційних проектів.
» следующая страница »
1 ... 108 109 110 111 112 113114 115 116 117 118 ... 175