13. Організаційні модулі, створювані в рамках програми, не вимагають тривалого узгодження із зовнішніми організаціями. Тому вони є більш оперативними та гнучкими, ніж будь-які інші документи, що упорядковують виробничий процес. Найбільш раціональними формами виконання організаційних модулів є: структурні схеми алгоритмів дій; приватні сіткові графіки (на відносно невеликі комплекси робіт) чи фрагменти зведених мережевих моделей; машинні програми для автоматизації організаційних процедур, систем автоматизованого проектування, числового управління устаткуванням; систематичні регламентовані переліки повторюваних та типових дій, необхідність у виконані яких виникає при визначених виробничих ситуаціях чи на стадіях інноваційних процесів.
Таким чином, використовуючи запропонований підхід, його основні методичні положення й алгоритми формування варіантів супроводження, можна гарантувати своєчасне та якісне виконання цільових програм.
Організаційний механізм супроводження інвестиційних програм припускає: знання комплексу умов, необхідних та остаточних для успішної реалізації програми; уміння оцінити потенціал підприємства для наступного визначення можливостей учасників по реалізації програми наявними ресурсами; виявлення найбільш критичних (дестабілізуючих) факторів, своєчасне і якісне виконання програми; формування спеціальних заходів щодо організаційного супроводження програми й аналіз можливих варіантів; розробку оргмодулей для прийнятого до реалізації варіанта організаційного супроводження; оперативне управління реалізацією програми.
Невід’ємним атрибутом інвестиційної діяльності є ризик, а реалізація інвестиційних програм характеризується достатньо високим рівнем невизначеності щодо отримання запланованих результатів. Управління ризиками у процесі інвестиційної діяльності розглянуто у розділі 8.
Контрольні питання
1. Інвестиційні рішення та їх характеристика.
2. Сутність системного підходу щодо управління інвестиціями.
3. Характеристика об’єкта інвестування.
4. Оцінка економічної ефективності об’єктів інвестування.
5. Внутрішні та зовнішні вихідні дані щодо прийняття інвестиційних рішень.
6. Загальні положення щодо управління інвестиційними програмами.
7. Фінансування інвестиційних програм.
8. Характеристика джерел фінансування інвестиційних програм.
9. Економічні критерії формування інвестиційних програм.
10. Індекс можливих втрат МРУ.
11. Індекс загальної рентабельності (РІ).
12. Аналіз проектів з різним періодом дії.
13. Аналіз альтернативних проектів методом показників приросту.
14. Опціонний метод оцінки проектів.
15. Структуризація інвестиційної програми.
16. Організаційне супроводження інвестиційної програми.
17. Організаційний модуль — варіант організаційного супроводження.
18. Раціональні форми виконання організаційних модулів.
Література
1. Закон України «Про інвестиційну діяльність» // Відомості Верховної Ради України. - 1991. - №47. - С. 1351 - 1359.
2. Цивільний кодекс України// Офіційний вісник України. - 2003 р.
- № 11. - С. 7-302.
3. Господарський кодекс України// Офіційний вісник України. - 2003 р. - № 11. - С.303 - 458.
4. Закон України «Про цінні папери та фондову біржу» // Відомості Верховної Ради України. - 1991. - №38. - С. 1069 -1083.
5. Закон України «Про іноземні інвестиції» // Відомості Верховної Ради України. - 1992. - №26. - С. 818 - 832.
6. Анискин Ю.П. Управление инвестициями: Учебное пособие. — М.:ИКФ Омега-Л, 2002.-167 с.
7. Бизнес-план инвестиционного проекта: Отечественный и зарубежный опыт.Современная практика и документация.Учебное пособие под ред В.М.Попова. — М.: Финансы и статистика, 1998. — 160 с.
» следующая страница »
1 ... 117 118 119 120 121 122123 124 125 126 127 ... 175