2. Фінансування без права регресу на позичальника, тобто кредитор при цьому не має ніяких гарантій від позичальника і приймає на себе всі ризики, зв’язані з проектом. У результаті вартість позики стає високою для позичальника. Таким способом фінансуються, як правило, високоприбуткові та конкурентоспроможні проекти.
3. Фінансування з обмеженим правом регресу передбачає розподіл усіх ризиків проекту між його учасниками з урахуванням їх можливостей щодо зниження того чи іншого виду ризику. Всі учасники зацікавлені в ефективній реалізації проекту, тому що від результатів залежить їхній прибуток. Вартість позики в цьому випадку помірна.
Проектне фінансування можливе при дотриманні відповідних умов, їхня відсутність є причиною недостатньої активності такого підходу щодо фінансування у вітчизняній практиці.
З досвіду у світовій практиці на відміну від традиційних форм проектне фінансування дозволяє: більш вірогідно оцінити платоспроможність і надійність позичальника; комплексно розглянути інвестиційний проект із погляду життєздатності, ефективності, реалізованості, забезпеченості, ризиків.
На підставі викладеного авторами пропонується створити Український центр проектного фінансування. Основною задачею такого центра повинно стати залучення зовнішніх та внутрішніх джерел фінансування щодо пріоритетних для національної економіки інвестиційних проектів. Такий центр є в Росії [6,28,37].
Щодо організації форм фінансування для реалізації інвестиційних програм менеджери (у тому числі фінансові) виконують необхідні професійні дії для досягнення задач підприємства, тобто трансакції. Усі трансакції щодо залучення фінансових ресурсів та ефективного їхньому використання являють собою фінансові трансакції.
Здійснення трансакцій пов’язане з витратами, що їх прийнято називати трансакційними витратами. Як правило, це витрати на збирання й обробку інформації, переговори, контроль, юридичний захист контракту, рішення про випуск (емісії) цінних паперів тощо
[6,8,21,33,37] . Трансакційні витрати в сучасних умовах порівнюються з виробничими, тому при виборі варіантів фінансування як критерій необхідно використовувати мінімізацію трансакційних витрат.
Набір трансакцій щодо виконання функцій залучення фінансових ресурсів включає: трансакції по випуску та розміщенню цінних паперів підприємства, трансакції щодо управління банківським кредитом, фінансові операції щодо формування різних форм та видів кредиторської заборгованості й ін.
Таким чином, організація фінансування інвестиційних програм є найважливішою функцією фінансового менеджера підприємства, від ефективного виконання якої залежить своєчасність та якість реалізації програм розвитку підприємства.
6.5.Формування інвестиційних програм за економічними критеріями
У залежності від стратегічних цілей розвитку підприємства в інвестиційну програму можуть впроваджуватися різні види проектів, які призначені для рішення окремих задач. Існують різні класифікації проектів [6,8,9,17,18,23,34,37]. Так, автори пропонують класифікувати проекти за ознаками, що відповідають стану економіки та її особливостям на сучасному етапі в Україні.
За тривалістю інвестиційного циклу — це короткострокові (до 1 року), середньострокові (до 2 років) і довгострокові (понад 2 роки).
За рівнем виконання — макропроекти (на міждержавному та державному рівнях), мегапроекти (на регіональних, міжгалузевих рівнях), мікропроекти (на рівні галузі, комплексу, підприємства).
За складом партнерів (учасників) — міжнародні проекти, державні, міжрегіональні, регіональні, галузеві, проекти інтегрованих структур типу ФПГ, холдинги, концерни тощо.
За ступенем складності реалізації: монопроекти (окремі, не зв’язані між собою проекти); мультипроекти (взаємозалежні проекти, спрямовані на реалізацію однієї мети чи програми); комплексні проекти (сукупність інноваційних та інвестиційних проектів різної функціональної спрямованості щодо реалізації цілей стратегічного розвитку).
» следующая страница »
1 ... 109 110 111 112 113 114115 116 117 118 119 ... 175