Вступ ФРН до НАТО
16 вересня 1954 р. держсекретар США Даллес прибув до Європи. Обминаючи «бунтівний Париж», він відвідав «вірних союзників» — Бонн і Лондон. Напередодні, 12-13 вересня, Бонн відвідав міністр закордонних справ Великобританії Антоні Іден. Йшлося про те, як знайти альтернативу ЄОС і включити ФРН до НАТО, а німецькі збройні сили ввести до складу натівських збройних сил в Європі.
Французький уряд, стривожений неповагою до Парижу високого американського гостя, поспішив виправдатись перед представником США. 20 вересня 1954 р. прем’єр-міністр Франції П’єр Мендес-Франс на нараді західних керівників намагався виправдати свій уряд у справі ЄОС і запевнити США у повній підтримці Францією американського курсу. Західні лідери обговорювали можливі обхідні маневри для втягування ФРН до НАТО і створення її збройних сил.
28 вересня — 3 жовтня 1954р. в Лондоні відбулась конференція дев’яти держав — США, Великобританії, Франції, ФРН, Італії, Канади, Бельгії Нідерландів та Люксембургу. Було прийнято рішення про перетворення Західного союзу (Брюссельського пакту) на Західноєвропейський союз (ЗЄС) шляхом залучення до першого ФРН та Італії. ФРН отримувала право створити власні збройні сили в кількості 12 дивізій (0,5 млн військовослужбовців), включаючи військово-повітряні сили (1350 літаків) та військово-морський флот. Оскільки Західний союз, а віднині Західноєвропейський союз, входили до НАТО
29 , то тим самим новоприйняті країни — ФРН та Італія тепер також увійшли до цього військово-політичного блоку.
Рішення про вступ ФРН у Західноєвропейський союз і НАТО було офіційно оформлено на Паризькій нараді дев’яти держав 20—23 жовтня 1954р. Паризькі угоди скасовували у ФРН окупаційний режим, уряд ФРН заявляв, що не вдаватиметься до сили для об’єднання Німеччини або зміни існуючих кордонів. ФРН зобов’язувалась не виробляти засобів масового знищення — атомної, бактеріологічної та хімічної зброї.
Паризькі угоди набули чинності 5 травня 1955р. ФРН набула суверенітету. До ЗЄС вона вступила 7 травня, до НАТО — 9 травня 1955 р.
Створення ОрганізацГГВаршавського Договору (ОВД)
Для Радянського Союзу нові повороти політики Даллеса після провалу ЄОС були надто неприємним сюрпризом. СРСР категорично протестував проти Паризьких угод від 23 жовтня 1954 р., які ремілітаризували ФРН і включали її до НАТО
. 29листопада -2 грудня 1954р, в Москві відбулась «Конференція по забезпеченню миру і безпеки в Європі», на якій свій протест проти Паризьких угод висловлювали представники восьми соціалістичних держав — СРСР, Албанії, Болгарії, Польщі, НДР, Румунії, Угорщини та Чехословаччини в присутності спостерігача з КНР. 29—31 грудня 1954р. в Празі зібралась нарада з приводу відродження німецького мілітаризму сусідніх з ФРН держав: НДР, Польщі та Чехословаччини. СРСР застосовував ще деяких заходів проти відродження німецького мілітаризму. Коли західні держави ратифікували Паризькі угоди й вони набрали чинності, СРСР7 травня 1955р. денонсував радянсько-британський договір від 29 травня 1942 р. і радянсько- французький договір від 10 грудня 1944р., які передбачали, що сторони після війни не будуть вступати в союзні відносини з ворожими одна одній сторонами.
Але це була лише прелюдія радянської відповіді Заходу. 11—14 травня 1955 р. у Варшаві зібрались представники восьми європейських соціалістичних держав — СРСР, Албанії, Болгарії, НДР, Польщі, Угорщини та Чехословаччини, які 14 травня підписали Договір про дружбу, співробітництво та взаємодопомогу. Був створений Варшавський пакт або Організація Варшавського Договору (ОВД), військово-політичний блок соціалістичних держав, який протистояв тепер блоку НАТО1. Були створені спільні збройні сили ОВД. Договір набрав чинності 5 червня 1955 р.
» следующая страница »
1 ... 70 71 72 73 74 7576 77 78 79 80 ... 187