Проте подальше вирішення австрійського питання загальмувалось у зв’язку з серйозними незгодами між Заходом і СРСР у вирішенні німецького питання. Радянський Союз ставив умовою остаточного вирішення австрійського питання попереднє вирішення питання німецького, тобто, укладення мирного договору з Німеччиною. Подальші наполегливі дії США в напрямку ремілітаризації ФРН та втягування її до блоку НАТО викликали у радянської сторони серйозні побоювання, що Австрія після виведення з неї окупаційних військ та отримання державного статусу може також бути втягнута до НАТО. Отже, СРСР проявляв у вирішенні цього питання надзвичайну обережність.
Враховуючи ці обставини і прагнучи здобути державний суверенітет, австрійський федеральний уряд влітку 1952 р., вимагаючи припинити окупацію Австрії і відновити її державний суверенітету, проголосив перспективою міжнародно-правової позиції Австрії нейтралітет. Не обмежуючись цим, австрійський уряд намагався використати у цій справі індійського прем’єр-міністра Дж. Неру, який був у добрих стосунках з радянським урядом. У липні 1953 р. австрійський міністр закордонних справ в таємній зустрічі з Неру в Швейцарії просив індійського прем’єра «підказати Радянському Союзу думку про військовий нейтралітет Австрії». Індійський посол у Москві передав Молотову таку думку Неру. Це було сприйнято позитивно, але радянська сторона вважала, що цього недостатньо. Радянський Союз вважав справедливим отримати від Австрії ще й компенсацію у вигляді тієї німецької власності, що лишалась в Австрії. А в дійсності СРСР ставив вирішення австрійського питання в залежність від вирішення питання німецького.
Остаточне вирішення питання про вступ ФРН до НАТО та ремілітаризація Західної Німеччини позбавили Радянський Союз надії якось впливати на вирішення німецького питання на свою користь. Затягування австрійського питання вже не могло щось змінити. Радянському Союзу не залишалось нічого іншого, як заявити про те, що ремілітаризація Німеччини створює небезпеку нового аншлюсу Австрії і вимагати міжнародних гарантій її відвернення. Австрійський уряд погоджувався на всі радянські вимоги. У «Заяві з 3-х пунктів», переданих
14 березня 1955 р. Молотову австрійським федеральним урядом підтверджувався військовий нейтралітет Австрії та її згода з усіма гарантіями її незалежності. У відповідь радянська сторона запросила австрійського федерального канцлера Юліуса Рааба прибути на переговори до Москви. В результаті радянсько-австрійських переговорів 12—15 квітня 1955 р. був опублікований «Московський меморандум», за яким Австрія зобов’язувалась постачати СРСР 10 млн т. нафти протягом 10 років, виплатити 2 млн доларів за активи Дунайської судноплавної компанії і в компенсацію за німецьку власність на її території надати Радянському Союзу товарів на суму 150 млн доларів. З свого боку СРСР висловив згоду підписати Державну угоду і вивести з Австрії окупаційні війська до 31 грудня 1955 р.
15 травня 1955р. у Відні був підписаний Державний договір з Австрією. Австрія відновлювалась як суверенна незалежна, демократична держава в кордонах на 1 січня 1938 р. їй надавались гарантії незалежності чотирма великими державами — СРСР, США, Великобританією та Францією. Договір набрав чинності 27 липня 1955 р. А 26 жовтня
1955 р. Національна рада Австрії ухвалила конституційний закон про постійний нейтралітет Австрії.
» следующая страница »
1 ... 72 73 74 75 76 7778 79 80 81 82 ... 187