Міжнародні відносини 1945-1975 років

Проте подальше вирішення австрійського питання загальмувалось у зв’язку з серйозними незгодами між Заходом і СРСР у вирішенні німецького питання. Радянський Союз ставив умовою остаточного вирішення австрійського питання попереднє вирішення питання німецького, тобто, укладення мирного договору з Німеччиною. По­дальші наполегливі дії США в напрямку ремілітаризації ФРН та втя­гування її до блоку НАТО викликали у радянської сторони серйозні побоювання, що Австрія після виведення з неї окупаційних військ та отримання державного статусу може також бути втягнута до НАТО. Отже, СРСР проявляв у вирішенні цього питання надзвичайну обе­режність.

Враховуючи ці обставини і прагнучи здобути державний суверені­тет, австрійський федеральний уряд влітку 1952 р., вимагаючи припи­нити окупацію Австрії і відновити її державний суверенітету, прого­лосив перспективою міжнародно-правової позиції Австрії нейтралі­тет. Не обмежуючись цим, австрійський уряд намагався використати у цій справі індійського прем’єр-міністра Дж. Неру, який був у добрих стосунках з радянським урядом. У липні 1953 р. австрійський міністр закордонних справ в таємній зустрічі з Неру в Швейцарії просив індійського прем’єра «підказати Радянському Союзу думку про військовий нейтралітет Австрії». Індійський посол у Москві передав Молотову таку думку Неру. Це було сприйнято позитивно, але радянсь­ка сторона вважала, що цього недостатньо. Радянський Союз вважав справедливим отримати від Австрії ще й компенсацію у вигляді тієї німецької власності, що лишалась в Австрії. А в дійсності СРСР ста­вив вирішення австрійського питання в залежність від вирішення пи­тання німецького.

Остаточне вирішення питання про вступ ФРН до НАТО та ремілі­таризація Західної Німеччини позбавили Радянський Союз надії якось впливати на вирішення німецького питання на свою користь. Затягу­вання австрійського питання вже не могло щось змінити. Радянсько­му Союзу не залишалось нічого іншого, як заявити про те, що ремілі­таризація Німеччини створює небезпеку нового аншлюсу Австрії і ви­магати міжнародних гарантій її відвернення. Австрійський уряд по­годжувався на всі радянські вимоги. У «Заяві з 3-х пунктів», переданих

14    березня 1955 р. Молотову австрійським федеральним урядом підтверджувався військовий нейтралітет Австрії та її згода з усіма га­рантіями її незалежності. У відповідь радянська сторона запросила австрійського федерального канцлера Юліуса Рааба прибути на пере­говори до Москви. В результаті радянсько-австрійських переговорів 12—15 квітня 1955 р. був опублікований «Московський меморандум», за яким Австрія зобов’язувалась постачати СРСР 10 млн т. нафти про­тягом 10 років, виплатити 2 млн доларів за активи Дунайської судноп­лавної компанії і в компенсацію за німецьку власність на її території надати Радянському Союзу товарів на суму 150 млн доларів. З свого боку СРСР висловив згоду підписати Державну угоду і вивести з Австрії окупаційні війська до 31 грудня 1955 р.

15 травня 1955р. у Відні був підписаний Державний договір з Авст­рією. Австрія відновлювалась як суверенна незалежна, демократична держава в кордонах на 1 січня 1938 р. їй надавались гарантії незалеж­ності чотирма великими державами — СРСР, США, Великобританією та Францією. Договір набрав чинності 27 липня 1955 р. А 26 жовтня

1955  р. Національна рада Австрії ухвалила конституційний закон про постійний нейтралітет Австрії.

 

« Содержание


 ...  77  ... 


по автору: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

по названию: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я