РОЗДІЛ 3 Влаштування післявоєнного устрою в Європі
Найперші післявоєнні завдання переможців
Друга світова війна завершилась у два етапи: спочатку було завершено остаточний розгром гітлерівської Німеччини і 9 травня 1945 р. підписаний акт про її безсуперечну капітуляцію. Після цього було завершено остаточний розгром мілітаристської Японії і 2 вересня того ж року підписаний відповідний документ. До останнього моменту союзники діяли спільно і не дали себе роз’єднати.
При виконанні перших післявоєнних завдань союзники також намагались діяти спільно. Головних першочергових післявоєнних завдань було три: підписання мирних договорів з переможеними державами; створення всесвітньої міжнародної організації, яка б не допустила виникнення нової світової війни і сприяла миру і безпеці в світі; покарання воєнних злочинців. Не дивлячись на те, що ці завдання за своєю суттю і складністю виконання були нерівнозначні, вони потребували обов’язкового виконання і союзники сконцентрували зусилля для цього. Ми їх розглянемо в порядку хронологічної послідовності.
Створення Організації' Об’єднаних Націй (ООН)
Ліга Націй, створена на вимогу президента США Вудро Вільсона Паризькою мирною конференцією 1919 р., виконати своє завдання не спромоглася і фактично припинила свою діяльність наприкінці 1939 р. (ліквідована у квітні 1946 р.).
Таким чином, вже в перші роки другої світової війни необхідність створення такої організації стала наявною. Вперше про це було сказано в Атлантичній хартії, підписаній У. Черчіллем і Ф. Рузвельтом
14 липня 1941 р., до якої приєднався і Радянський Союз. Наступним кроком вважається підписання 1 січня 1942 р. у Вашингтоні «Декларації об’єднаних націй», під якою поставили свої підписи 26 держав. В жовтні 1943 р. питання, що обговорювалось з державним секретарем США Корделем Хеллом у Москві, було предметом обговорення на Тегеранській конференції. На Думбартон-Окській конференції, що відбувалась у Вашингтоні (21 серпня—7 жовтня 1944 p.), представники чотирьох головних союзних держав — СРСР, США, Англії та Китаю виробили головні принципи Статуту ООН, завдяки яким Організація мала складатись з таких головних органів: Генеральна Асамблея, Рада Безпеки, Міжнародний суд та Рада з економічних та соціальних питань. Було визначено функції кожного з цих органів. Вирішено, що постійними членами Ради Безпеки мають бути представники п’яти великих держав (США, СРСР, Англія, Франція, Китай), а шість тимчасових членів обиратимуться терміном на два роки. Не було остаточно вирішено питання про застосування права «вето» постійними членами (Рузвельт вважав, що в разі, коли зацікавленою стороною буде велика держава, то вона має втрачати право «вето») і питання про членство в ООН радянських союзних республік: СРСР наполягав, щоб усі
15 радянських союзних республік були членами ООН. На тій підставі, що п’ять британських домініонів ставали такими.
На Ялтинській конференції було прийнято важливе рішення про те, що Українська РСРта Білоруська РСРстануть членами ООН як такі, що внесли надзвичайний внесок у розгром гітлерівської Німеччини. Конференція ухвалила рішення про скликання у Сан-Франциско 25 квітня 1945 р. конференції для прийняття Статуту ООН і для офіційного створення цієї організації.
З 25квітня по 25червня 1945р. конференція в Сан-Франциско обговорювала і затвердила Статут ООН (складався з 19розділів і 111 статей) і таким чином започаткувала діяльність цієї організації.
Покарання воєннихзлочинців
Важливим політичним завданням після війни, яке здійснювалось юридично-правовими засобами, було покарання воєнних злочинців. Світ не знав ще таких зухвалих порушень законів про ведення війни, порушень проти миру і людяності, яких припускалися гітлерівські
і японські воєнні злочинці. Навіть стислий перелік цих злочинів був би дуже довгим. Достатньо сказати, що лише в концтаборах гітлерівці знищили 11 мільйонів людей. Оскільки такі злочини чинились гітлерівськими загарбниками переважно в країнах Східної Європи та в СРСР, то перші серйозні попередження пролунали з радянського боку: міністр закордонних справ СРСР в нотах «Про обурливі звірства німецьких властей стосовно радянських військовополонених» (25 листопада 1941 р.), «Про повсюдні грабування, розорення населення і жахливі звірства німецьких властей на захоплених ними радянських територіях» (6 листопада 1942 р.), «Про жахливі злодіяння, звірства і насильства німецько-фашистських загарбників в окупованих зонах та відповідальність німецького уряду і командування за їх злочини» (27 квітня 1943 р.) суворо попереджав винуватців про неухильність суворого покарання за скоєні злочини. У жовтні 1941 р. президент Ф. Рузвельт заявив, що за скоєні звірства, гітлерівців чекає суворе покарання. А Черчілль підкреслив, що «покарання за злочини віднині стає однією з головних цілей війни». 30 жовтня 1943 р. міністри закордонних справ СРСР, США та Великобританії підписали в Москві декларацію «Про відповідальність гітлерівців за скоєні звірства».
» следующая страница »
1 ... 8 9 10 11 12 1314 15 16 17 18 ... 187