Після поразки мілітаристської Японії в Токіо відбувся судовий процес над головними японськими воєнними злочинцями, який тривав з 3 травня 1946р. до 12листопада 1948р. Перед судом постало 28 осіб. Вирок було винесено відносно 25 осіб, оскільки двоє обвинувачених в ході процесу померли (Мацуока та Нагано), а одного через психічну хворобу було визнано непідсудним (Окава), В ході процесу відбулось 818 відкритих та 131 закритих засідань, заслухано 419 свідків. Кожний обвинувачений мав по 3—4 адвокатів. Трибунал засудив до смертної кари через повішення сім осіб (Тодзіо, Ітагакі, Хіроту, Мацуі, Доіхару, Кіму- ру, Муто), до довічного ув’язнення 16 підсудних, одного до 20 і одного до 7 років ув’язнення.
Проте після підписання мирного договору з Японією 8 вересня 1951 р. і того ж дня «Договору безпеки» між США і Японією вироки були значно пом’якшені.
Укладення мирних договорів з сателітами і союзниками Німеччини
Третє завдання — укладення мирних договорів з переможеними державами гітлерівської коаліції — було найголовнішим і разом з тим найскладнішим — адже відомо, що після кожної війни воєнні союзники стають конкурентами у розподілі післявоєнних пільг. В даному випадку до «природних труднощів» додавались головні — гостра ворожнеча між двома політичними системами — капіталізмом і соціалізмом. Відомо, що марксизм-ленінізм передбачав «закономірний» перехід капіталістичного періоду розвитку людського суспільства до соціалістичного, а згодом комуністичного періоду розвитку. Радянська зовнішня політика базувалась на цій теорії і намагалась всіляко сприяти цьому. Отже, після завершення війни провідна ідеологічна ворожнеча між двома системами, капіталізмом і соціалізмом, яка в період війни свідомо ослаблювалась обома сторонами, вийшла на передній план і постала на повний зріст. Особливо в умовах, коли СРСР, відчуваючи себе головним переможцем, намагався, природньо для такого, посилити свій вплив в різних напрямках.
Отже, цей момент проявився вже при вирішенні питання про підписання мирних договорів з країнами-сателітами та союзниками гітлерівської Німеччини.
Рада міністрів закордонних справ (РМЗС)
Для здійснення цієї мети на Потсдамській конференції було утворено спеціальний орган — Рада міністрів закордонних справ (РМЗС) у складі міністрів закордонних справ п’яти великих держав- переможниць — СРСР, США, Великобританії, Франції та Китаю. Проте згідно потсдамських рішень у виробленні умов мирних договорів мали брати участь міністри закордонних справ тих держав, які підписали з цими країнами умови капітуляції (тобто знаходились у стані війни з ними). Це означало, що, наприклад, міністр закордонних справ Китаю, країни, яка не знаходилась в стані війни ні з однією з європейських держав, практично брати участі в цьому процесі не буде. Отже, РМЗС в цьому плані практично складалась з чотирьох міністрів — СРСР (В’ячеслав Молотов), США (Джеймс Бірнс), Великобританії (Ернст Бевін) та Франції (Жорж Бідо). Виходило також, що США, які не були у стані війни з Фінляндією, не братимуть участі у підготовці тексту мирного договору з нею, а Франція не братиме участі у виробленні такого з Болгарією, Румунією та Угорщиною. Проте для Франції робився виняток — їй надавалось право брати участь у виробленні мирного договору з Італією1.
Оскільки німецька проблема і питання про мирний договір з Німеччиною належали до найскладніших післявоєнних проблем, союзники домовились розпочати процес підписання мирних договорів з укладення таких з колишніми союзниками Німеччини. Це була єдина серйозна справа, яку РМЗС кінець кінцем виявилась спроможною виконати.
Всього в період існування РМЗС (1945-1949 рр.) відбулося шість сесій РМЗС. Вже перша сесія РМЗС в Лондоні (11 вересня — 3 жовтня 1945р.) продемонструвала серйозні розбіжності між недавніми союзниками. Західні союзники намагались переглянути принципи узгодження проектів мирних договорів, встановлені в Потсдамі, в напрямку ослаблення позицій СРСР. Так, Бірнс і Бевін настоювали на тому, щоб у вирішенні проектів мирних договорів брали участь усі п’ять великих держав, що категорично відкинув Молотов. Західні представники також відмовились обговорювати проекти договорів з Болгарією і Румунією, оскільки тамтешні уряди не є демократичними.
» следующая страница »
1 ... 10 11 12 13 14 1516 17 18 19 20 ... 187