РОЗДІЛ 2 Складні умови післявоєнного устрою
Дві післявоєнні «правди»
Історичний досвід свідчить про те, що після будь-якої великої війни воєнні союзники переможної сторони перетворюються на суперників в питаннях післявоєнного устрою: кожна з союзних держав хоче отримати за свою участь в війні, за жертви, понесені в ній, тим більше, чим більші були ці жертви, чим більший був її внесок в отриману перемогу. Радянський Союз, який зламав хребет непереможній гітлерівській армії, відіграв головну роль у перемозі в війні і поніс гігантські втрати, людські та економічні, за історичною традицією, саме він, мав усі підстави претендувати на вирішальну роль у післявоєнному устрої, в отриманні того, що він вважав для себе справедливим. А справедливим радянське керівництво вважало повернення того, що Росія і молода Радянська держава втратили в силу різних обставин і чого царська Росія не змогла домогтись протягом століть: заволодіння «ключами від власної домівки» — Чорноморськими протоками і забезпечення свого твердого становища на Балтиці, виходу в Північне море (Східна Прусія). Це були вимоги радянської сторони, яка вважала їх цілком справедливими, — радянська «правда».
Західні союзники — США, Великобританія, Франція — не претендували на серйозні прирощення за рахунок переможених держав (за виключенням Франції, яка схилялась до того, щоб заволодіти Руром і Сааром), загалом їх задовольняв довоєнний статус провідних держав у світі: Сполучені Штати — наймогутнішої держави, Англії і Франції — величезних колоніальних імперій. Втримати все це — і було метою їхньої участі у війні. Віддати СРСР «його частку», на яку він претендував у післявоєнному устрої, вони були б може й не проти, якби це не означало просування соціалістичного ладу поза межі СРСР, загрозу їх способу життя, а для великої кількості людей і загрозу їх власному життю. Саме так вони розцінювали розповсюдження соціалізму на «вільний світ» і, можливо, були праві. І це була їхня «правда».
Те, на що під час війни розраховував Гітлер, — неможливість тісної воєнної коаліції між соціалістичною і капіталістичними державами, добре розуміли антигітлерівські союзники та всіляко намагались і змогли уникнути цього під час війни. Але після війни все швидко вийшло на поверхню. «Дві правди», протилежні за змістом, неминуче зіткнулись і стали причиною виникнення «холодної війни» та утворення біполярності світу. Їх протистояння, їх боротьба стали головним змістом світових міжнародних відносин на протязі майже півстоліття.
Післявоєнні зовнішньополітичні розрахунки супердержав
За роки війни США не лише не послабшали, але навпаки — дуже посилились. Знаходячись на недосяжній відстані від військових дій, їх населення, територія і економіка ніяк не постраждали
. А економіка переживала справжній підйом: безробіття зникло, ділова активність була дуже високою, валовий національний продукт збільшився з
90,5 млрд дол. (1939 р.) до 211,9 млрд дол. (1945 р.). Сільськогосподарське виробництво зросло на 15%. США мали 59% світових запасів нафти (1947 р.). Доход на душу населення в США перевищував доход Великобританії майже у два рази, Франції — у три рази, а Західної Німеччини у чотири з половиною рази. США втратили у війні за всіма розрахунками не більше 400 тис. чол., а населення США за роки війни збільшилось з 131 млн чол. до 140 млн.
США були, мабуть, наймогутнішою військовою силою в світі — мали найбільший військово-морський флот, найсильнішу авіацію і, володіючи монополією на атомну зброю, почували себе справжніми переможцями.
Американці були задоволені своїм життям, економічним становищем, претендували на провідне місце в світі. Але в їх середовищі гуляла думка про «програну війну», оскільки СРСР, відігравши провідну роль в розгромі гітлерівської Німеччини і в досягненні Великої Перемоги, став супердержавою і значно поширив свій вплив у світі.
» следующая страница »
1 ... 5 6 7 8 9 1011 12 13 14 15 ... 187