Методи прийняття управлінських рішень

Методологія процесу розробки рішень

Методологія — навчання про структуру, логічну організацію, ме­тоди і засоби діяльності [7].

Призначення методології — забезпечення чітких системних знань про закони, категорії, з допомогою яких діяльність може знаходити адекватне відображення в пізнанні людини.

Рішення як процес містить в собі комплекс взаємопов’язаних еле­ментів:

—постановку мети і планування діяльності за кращою з альтер­натив її досягнення;

—розподіл часу, ресурсів і дій, необхідних для вирішення задачі;

— мотивацію спонукання до дії;

— координацію та регулювання процесу;

— здійснення обліку і контролю.

При прийнятті рішень на ЛПР впливають різноманітні закони:

І. Загальні закони управління людиною:

1.  Закон єдності біологічного та соціального (відображає вико­ристання попереднього досвіду при прийнятті рішень).

2.  Закон єдності соціального та несвідомого (стверджує, що лю­дина при прийнятті та виконанні рішень користується не лише свідомістю, а й може бути запрограмована на виконання рішення, не усвідомлюючи цього).

3.  Закон послідовності розвитку (вказує на те, що в природі зміна розвитку відбувається після виникнення передумов).

4.   Закон зростання ентропії (стверджує, що організаційні систе­ми прагнуть перейти у більш ефективний стан).

5.   Закон відносності поводження (вказує на те, що різні рецеп­тори мозку відповідають за свої функції, але в різних ситуаціях во­ни діють по-різному).

6.   Закон кумулятивного впливу зовнішніх впливів (стверджує, що причиною поведінки людини є сукупність певної інформації).

II.    Закони інерційності людських систем:

1.   Універсальний закон інерції (відображає здатність людського мозку працювати в одному напрямку).

2.   Закон установки (настрою) (вказує на те, що людина при роз­робці або прийнятті рішення настроюється на певний результат).

3.   Закон домінанти (стверджує, що людина схильна мислити та діяти відповідно до наявної в неї нервової системи).

III.     Закони зв’язку із зовнішнім середовищем:

1.   Закон відповідності вимогам зовнішнього середовища (вказує на те, що ступінь прояву особистих якостей і реалізація можливос­тей людини визначаються вимогами навколишнього середовища: добрі умови життя, праці, побуту знижують невдоволеність, але не стимулюють до розвитку).

2.   Закон адаптації (стверджує, що будь-які дії людини спрямовані на усунення шкідливих впливів зовнішнього середовища, проте як­що їх змінити важко чи неможливо, то людина до них адаптується).

ІУ  Соціально-психологічні та біопсихологічні закони:

1.   Закон впливу норм (це закон, який вказує на те, що нормам і рег­ламентаціям, створеним більшістю, підкоряються усі члени суспільства).

2.   Закон обмеженості нормативно-правового поводження (спів­звучний з попереднім, але говорить про те, що людина керується не лише писаними законами, а ще й власними думками і емоціями).

3.   Закон рефлекторного характеру діяльності (стверджує, що в основу діяльності людини покладені безумовні та умовні рефлекси, які забезпечують виживання людини).

4.   Закон традицій і звичаїв (вказує на те, що правила та норми, створені в процесі еволюції, мають вплив на ПР).

5.   Закон економії сил (говорить про те, що людина при досяг­ненні будь-якої мети старається мінімізувати витрати та мак- симізувати прибутки).

6.   Закон очікуваного корисного ефекту (стверджує, що будь-які дії людини є мотивовані і вона розробляє рішення для досягнення позитивів).

7.   Закон вольової детермінації поводження (вказує на те, що людина може свідомо регулювати свої дії та вчинки згідно з метою).

Використовуючи методологію, розроблено цілий ряд класифіка­цій методів, що використовуються при розробці рішень. Відповідно до однієї з них уся сукупність методів ділиться на три групи [12]:

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 34 35 36 37 38 3940 41 42 43 44  ... 112