Методи прийняття управлінських рішень

Організація розробки рішень

Якість рішень, що розробляються, залежить як від суб’єктивних факторів ЛПР, так і від багатьох інших. Немає єдиної методики, що жорстко регламентує дії керівника при розробці Р, і навряд чи вона можлива. Однак рекомендації загального плану по організації про­цесу розробки рішень вельми корисні. Зокрема широко поширені такі принципи організації розробки рішень, як [12]:

— принцип ієрархії, який має за мету координацію діяльності та посилення централізації з дотриманням підлеглості в розробці рішень по виконавцях;

— використання цільових міжфункціональних груп, які створю­ються на тимчасовій основі в складі представників різних підрозділів і рівнів управління. Мета — використання спеціальних знань і досвіду працівників для розв’язання конкретних і часто складних проблем. Члени групи знаходяться в подвійному підпо­рядкуванні: основного керівника і керівника міжфункціональної групи, який може змінюватися по ходу роботи;

—застосування формальних правил і процедур, що передбачає створення на підприємстві спеціальних інструкцій (нормативів) по виконанню певних дій. У ряді випадків зайва жорсткість сповіль­нює інноваційні процеси та зменшує гнучкість при зміні ситуації;

— використання прямих горизонтальних зв’язків при розробці рішень без підключення вищого керівництва, що скорочує терміни розробки, підвищує відповідальність і мотивацію виконавців. Час­то на цій основі приймаються двосторонні рішення керівниками одного рівня в рамках існуючих правил і планів;

—        розробка планів сприяє кращій координації робіт. У них відби­ваються терміни виконання етапів роботи та необхідні ресурси;

— створення матричних структур. На відміну від цільових груп і прямої двосторонньої взаємодії передбачається створення підрозділу, очолюваного особою, наділеною правами керівника функціонального підрозділу. Такі утворення створюються для роз­робки найскладніших проблем.

Функції, що виконуються керівником по організації розробки рішення, полягають в наступному:

—        управління процесом вироблення рішень;

— визначення задачі, участь в її конкретизації та виборі критеріїв оцінки ефективності рішення;

— остаточний вибір із варіантів рішення та відповідальність за нього;

—організація реалізації розробленого рішення виконавцями.

Розробку складних рішень, що вимагають використання сучас­них наукових методів, наприклад системного аналізу, виконують фахівці — системні аналітики (системотехніки). Але участь в цій роботі керівника також дуже важлива. Як показують проведені спостереження [12], така участь є важливим чинником успіху як на етапі розробки, так і при реалізації рішень. Це в два рази збільшує впроваджуваність результату рішень. Щоб ефективно брати участь в процесі розробки рішень, керівнику необхідно знати логіку систем­ного підходу, мати загальні уявлення про методи, що використову­ються, та засоби. В доповнення до викладеного стисло подамо функ­ції системних аналітиків і керівників у процесі вироблення рішень.

Системні аналітики:

—виявляють цілі, в тому числі за допомогою кількісних методів;

—складають перелік можливих цілей і представляють його ке­рівнику;

—визначають підходи до розв’язання проблеми;

—виявляють і оцінюють альтернативи розв’язання проблеми;

—встановлюють причинно-слідчі зв’язки між чинниками;

—виявляють тенденції змін в розвитку об’єктів;

—здійснюють вибір альтернатив і критеріїв оцінки;

—проводять необхідні розрахунки.

Керівник:

—розглядає склад цілей (уточнює старі та оцінює нові);

— бере участь у постановці задачі, виборі способів рішення;

— враховує об’єктивні та суб’єктивні чинники, що впливають на розв’язання проблем;

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 36 37 38 39 40 4142 43 44 45 46  ... 112