Питання про джерело та причину утворення прибутку здавна є предметом дискусій в економічній науці. Трудова теорія вартості, особливо в її марксистській інтерпретації, єдиним джерелом прибутку вважає працю найманих робітників, здатну створювати вартість більшу, ніж та, котра виплачується як заробітна плата. Цей надлишок над вартістю робочої сили привласнює у вигляді прибутку власник засобів виробництва. Не будь його, надлишок розподілився б між всіма учасниками трудового процесу.
Теорія чинників виробництва пропонує інше пояснення процесу створення прибутку. Він розглядається як винагорода четвертого чинника виробництва — підприємницької діяльності. Це особлива здатність до організації економічної діяльності, без якої поєднання інших чинників виробництва було б чи неможливо, чи неефективно. Як і інші чинники виробництва, цей ресурс обмежений: не кожен спроможний організувати бізнес. Отже, підприємницька діяльність заслуговує винагороди за свій внесок у виробництво товарів та послуг. Водночас, такий чинник має свою, дуже суттєву специфіку. По-перше, він не має кількісної одиниці виміру, а отже неможливо точно визначити ціну одиниці цього чинника. По-друге, прибуток як винагорода за підприємницьку діяльність не може виникнути в ситуації повної економічної рівноваги. В такій ситуації вартість продукту має розподілятися між традиційними ресурсами: працею, капіталом, природним чинником. Прибуток виникає тоді, коли порушується рівновага і власники інших ресурсів змушені поступитися частиною своїх доходів підприємцю.
У чому ж полягає його внесок у виробництво, що вимагає оплати й утворення особливого вид у доходу? Насамперед це ризик. Світ економічних відносин відрізняється невизначеністю, тобто відсутністю повної і вірогідної інформації про те, що відбудеться в майбутньому. Якби в якій-небудь сфері така інформація існувала й гарантувала стійке перевищення доходів над витратами, така сфера стала б дуже вигідним об’єктом вкладів й капітали, які сюди спрямовувалися, швидко зрівняли б виторг і витрати, звівши прибуток до нуля. Практично ж наслідки вкладень завжди невизначені: можна виграти й отримати прибуток, можна і програти і зазнати збитків. Той, хто ризикнув, має право у випадку успіху розраховувати на винагороду у вигляді надлишку виторгу над витратами. Це плата за ризик, за уміння ефективніше і раціональніше від інших передбачати невизначене майбутне. Власники інших чинників змушені будуть погодитися на зменшення своїх доходів на користь підприємця як нагороду за те, що він бере на себе велику частину ризику.
Прагнення дістати прибуток змушує підприємця також шукати
і застосовувати різні технічні і організаційні нововведення. За допомогою цих новацій створюються можливості для одержання прибутку, оскільки той, хто застосував нововведення, стає принаймні тимчасово, своєрідним монополістом, порушуючи економічну рівновагу, при якій прибуток неможливий. У міру того, як нововведення чи удосконалення стають надбанням багатьох, конкуренція відновлює порушену рівновагу. Так само колись ризиковане підприємство, добувши успіх, перестає бути таким і залучає багатьох інших, хто бажає отримати прибуток. Але саме ця обставина й скорочує прибуток, зводячи його поступово нанівець. Тим самим створюються умови, що спонукають до нового ризику і пошуку нових удосконалень. Прибуток, таким чином, виступає як могутній стимул технічного й економічного прогресу.
Базові поняття
Ринок чинників виробництва
Граничний продукт чинника
Граничні факторні витрати
Похідний попит
Ринок праці
Ставка заробітної плати
Монопсонія
Диференціація заробітної плати Ринок капіталів
Відсоток
Ринок природних ресурсів Економічна рента Підприємницька діяльність Прибуток
» следующая страница »
1 ... 59 60 61 62 63 6465 66 67 68 69 ... 85