Корпоративне управління

1) власника базових об’єктів інтелектуальної власності у ме­жах виділених напрямів НДДКР;

2)  юридичний статус і місцезнаходження НДІ та КБ;

3)  частку науково-технічного потенціалу (активів) кожного НДІ та КБ, безпосередньо пов’язаних реалізацією одного або де­яких пріоритетних напрямів НДДКР;

4)  наявність центрів акціонерного контролю ланцюгів нау­ково-технічних організацій (конкретних НДІ та КБ або промис­лових підприємств — користувачів НДДКР);

5)  загальнофінансовий стан науково-технічних організацій, потребу в фінансовій санації або загальному реструктуруванні;

— оцінку можливості створення науково-технічного холдин­га на основі передачі державі акцій, що їй належать, або об’єктів інтелектуальної власності до статутного капіталу основної (мате­ринської) компанії. Материнською компанією може бути лідиру­ючий за науково-технічним напрямом НДІ чи КБ або промислове підприємство — споживач відповідної науково-технічної продукції.

4.   Транснаціональні холдинги. Їх можуть ініціювати держави країн СНД з метою керованої реалізації прийнятих довгостроко­вих міждержавних економічних програм або спільних промис­лових пріоритетів. Проектування транснаціональних холдингів передбачає:

— визначення складу підприємств (організацій), діяльність яких безпосередньо пов’язана з реалізацією економічних завдань міждержавної значущості;

— оцінку економічної ролі українських та закордонних підприємств у реалізації конкретних міждержавних програм, ви­явлення «лідируючої» та «відомої» сторін;

— аналіз організаційно-правового статусу та структури влас­ності цих підприємств, виявлення фактичних або потенційно можливих центрів акціонерного контролю за загальною сукупн­істю юридичних осіб або окремо за групою українських та закор­донних підприємств;

—обґрунтування раціонального варіанта конституювання та місцезнаходження материнської компанії. Материнською компанією може бути підприємство, що є центром акціонерного контролю юри­дичних осіб усіх сторін, а її місцезнаходженням — територія «лідиру­ючої» сторони. Материнською компанією може бути також одне з підприємств «лідируючої» сторони, а на території «відомої» сторони спільна діяльність закордонних учасників може регулюватися про­міжним «субхолдингом». Не виключається організація роботи на базі двох материнських компаній, кожна з яких реєструється на своїй те­риторії та управляє відповідними дочірніми фірмами (такий варіант може бути використаний за умови відносної рівнозначності та чіткої визначеності економічної ролі кожної сторони у реалізації програ­ми). Координує діяльність материнських фірм управлінський орган, який спеціально створено без утворення юридичної особи (наприк­лад, правлінням або радою керівників із залученням представників державних структур та управлінських компаній з обох сторін);

— узгодження зусиль органів виконавчої влади сторін щодо забезпечення керованості корпорацією на основі регламентації комплексу заходів міжурядової угоди про створення холдинга (сприяння формуванню консолідованого майна, передача держ- пакетів акцій до статутного капіталу материнської фірми тощо) [14].

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 69 70 71 72 73 7475 76 77 78 79  ... 118