Корпоративне управління

Класифікація холдингових структур

Залежно від специфіки діяльності виділяють такі види хол­дингів:

• холдингові компанії, власники яких схильні до вертикаль­ної інтеграції. Їх створення супроводжується концентрацією під егідою материнської фірми підприємств однієї галузі;

• диверсифіковані холдинги, які утримують у своїх корпора­тивних портфелях права на підприємства різних галузей, зокре­ма таких, що не стосуються виробничої спеціалізації материнсь­кої компанії або інших дочірніх підприємств;

•  спеціалізовані холдингові компанії, основу яких утворює центральне підприємство, що випускає на ринок значну частку певної продукції. У цьому разі корпоративний вплив поширюєть­ся на традиційних партнерів з міжфірмової кооперації.

Залежно від участі держави у формуванні статутного капіта­лу холдингової компанії розрізняють державні та недержавні хол­динги.

Український учений В. Парсяк виділяє такі види холдинго­вих структур з погляду їх внутрішньої побудови:

— «чисті» холдинги, які утримують корпоративні права лише своїх дочірніх підприємств. Вони можуть мати обмежений за кількістю штат, що виконує виключно функції управління дочір­німи структурами, використовуючи при цьому надані законом права; не відмежовуються від господарської діяльності, у цьому разі відповідно зростає і кількість співробітників підприємства;

— інтегровані холдинги, які мають акції або частки інших холдингових компаній.

Російський учений Ю. Б. Вінслав у своєму проекті рекомен­даційного закону про холдинги для країн СНД наводить такі види холдингових об’єднань:

1)  майновий холдинг — об’єднання юридичних осіб, холдин­гові відносини між якими ґрунтуються на переважній участі ос­новної компанії у капіталі дочірніх компаній;

2)  договірний холдинг — об’єднання юридичних осіб, холдин­гові відносини між якими ґрунтуються на відповідних договорах між основною компанією та акціонерами інших учасників хол­динга;

3) майново-договірний холдинг — об’єднання юридичних осіб, холдингові відносини між якими базуються одночасно на май­новій та договірній основі;

4)  державний холдинг — холдинг, основна та дочірні компанії якого є державними підприємствами або господарськими това­риствами з переважною участю державної власності у статутно­му капіталі основної компанії;

5)  стратегічний холдинг—холдинг, який відповідно до рішень уряду або на підставі законодавства здійснює діяльність в особ­ливо значущих сферах національної економіки (передусім у тих, що безпосередньо стосуються життєзабезпечення, оборонної, енергетичної та технологічної безпеки) та щодо яких може бути встановлений особливий порядок державної реєстрації та/або державного регулювання;

6)   транснаціональний холдинг — холдинг, основна компанія якого має дочірні структури на території інших країн СНД;

7)   міждержавний холдинг — транснаціональний холдинг, який створений та здійснює свою діяльність у країнах СНД на підставі міжурядових угод (міжнародних договорів);

8)   управлінський холдинг — холдинг, що характеризується виключною спеціалізацією основної компанії на виконанні функцій корпоративного управління стосовно учасників, вклю­чаючи стратегічне планування, координацію, стимулювання та контроль за їх діяльністю;

9)  змішаний холдинг — холдинг, основна компанія якого, ви­конуючи функції корпоративного управління щодо учасників, безпосередньо займається також виробничою (виробничо-тор­говельною, виробничо-посередницькою) діяльністю;

10)   фінансовий холдинг — холдинг, основна компанія якого виконує щодо дочірніх виключно фінансові (фінансово-інвес­тиційні та фінансово-контрольні) управлінські функції;

11)   субхолдинг (проміжний холдинг) — безпосередньо підпо­рядкована основній компанії дочірня компанія, якій надано (че­рез майнові та/або договірні відносини) особливі права щодо регу­лювання діяльності інших дочірніх компаній, що входять у холдинг.

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 65 66 67 68 69 7071 72 73 74 75  ... 118