Основні переваги холдингових компаній: автономія та децентралізація управління в дочірніх компаніях; створення умов для вертикальної та горизонтальної інтеграції підприємств; об’ єднання ризиків дочірніх компаній у межах холдинга, що має диверси- фіковану структуру, у результаті чого знижується ціна капіталу; можливість досягнення економії від масштабу використанням кваліфікованих управлінських кадрів, здійснення певних видів діяльності (експорту) тощо.
У державному секторі холдингові компанії можна створювати для таких цілей:
1. Сприяння встановленню контролю над державними підприємствами, оскільки міністерства зазвичай не здатні прямо контролювати значну кількість фірм з державною участю у капіталі.
2. Підвищення самостійності менеджерів державних підприємств та їх більша захищеність від втручання з боку співробітників міністерств, які мають різні, іноді взаємовиключні цілі (традиційно це одна з найважливіших причин неефективності діяльності державних підприємств). Державні холдингові компанії можуть стати, так би мовити, буфером між державою, з одного боку, та підприємствами і компаніями змішаної форми власності, з другого.
3. Удосконалення кадрової політики. Холдинги зазвичай призначають на керівні посади дочірніх підприємств менеджерів- професіоналів, що більш кваліфіковані, ніж державні чиновники, в управлінні підприємствами.
4. Моніторинг діяльності дочірніх підприємств. У межах холдингової компанії є можливість вирішити проблему стимулювання працівників, які проводять моніторинг. Можливості ж стимулювання чиновників, що становлять інтереси держави в органах управління підприємств, обмежені законодавством.
5. Реструктуризація збиткових підприємств, які не можуть бути приватизовані через фінансову непривабливість або ліквідовані з причин соціального характеру.
Діяльність з формування конкурентоспроможних холдингових структур має ініціювати перш за все власник. Держава — це власник, найбільш зацікавлений у вирішенні пріоритетних проблем життєзабезпечення та соціально-економічного розвитку підприємств.
Можливе створення таких типів холдингових структур за участю держави:
1. Програмно-цільові холдинги. Виконавча влада створює їх як організаційно-економічний інструмент управління цільовими програмами загальнодержавного, регіонального або місцевого рівня. Серед пріоритетних національних програм нашої держави, для реалізації й виконання яких доцільно створювати програмно-цільові холдинги, слід виділити такі сфери:
— національну космічну програму й інформатизацію;
— транспортні засоби (літаки, морські об’єкти, потяги, тролейбуси, автомобілі та ін.);
— електроніку, систему автоматики та керування, приладобудування, комп’ютерні технології, медичне обладнання та приладобудування;
— військову техніку та сучасні види звичайної зброї;
— машино- та верстатобудування, обладнання й інструмент, енергомашинобудування;
— агропромисловий комплекс — сільськогосподарське машинобудування, виробництво мінеральних добрив і засобів захисту рослин, переробну та харчову промисловість, виноградарство, виноробство й садівництво;
— легку промисловість;
— паливно-енергетичний комплекс;
— хімію й хімічні технології, ліки;
— гірничодобувну промисловість, металургію, матеріалознавство.
Зауважимо, що перші шість напрямів основні для розвинених країн, інші ж програми є як у розвинених, так і в інших країнах.
Для того щоб холдинги програмно-цільового типу стали дійсно діючим важелем підвищення ефективності виконання цільових програм, потрібно, щоб:
— результати виконання програмних заходів мали народногосподарське та комерційне значення. Програмовані продукти мають бути конкурентоспроможними та забезпечені попитом на момент їх появи на ринку;
» следующая страница »
1 ... 66 67 68 69 70 7172 73 74 75 76 ... 118