Корпоративні об’єднання в Україні
Одна з нагальних проблем постприватизаційного періоду української економіки — це проблема формування та ефективного функціонування корпоративного сектора. Його формування припадає на кінець 80-х — початок 90-х ровів, ще до початку ринкових реформ. Однак найактивніше цей процес став розвиватися після прийняття Закону України «Про господарські товариства», що зумовило масове створення господарських товариств через перетворення державних підприємств на акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю та інші види корпоративних форм господарювання.
Незважаючи на досить тривалий період формування (близько 10 років), методологічні основи корпоративних відносин майже не розроблені. Немає чітко сформульованих визначень основних понять, що стосуються корпоративного сектора економіки, не вивчено взаємозв’язок між елементами корпоративних відносин, не сформульовано їх основні інструменти та засоби.
Вивчаючи корпоративні відносини та корпоративне управління, насамперед слід відокремити поняття корпоративного сектора від інших складових частин ринкової економіки.
Корпоративний сектор економіки — це сукупність організаційно-правових форм господарювання, основним принципом формування яких є принцип корпорування, злиття капіталу окремих суб’єктів. При цьому частка кожного окремого учасника корпоративних відносин чітко визначена та відокремлена від часток інших учасників.
Отже, до корпоративного сектора економіки можна включити всі організаційно-правові форми господарювання, майно яких складається з окремих внесків їх учасників (часток, паїв, частин).
Важливе значення для розуміння сутності корпоративних відносин має поняття «корпоративні права». Відповідно до чинного законодавства України вони є правом власності на частку (пай) у статутному фонді (капіталі) юридичної особи, включаючи права на управління, отримання відповідної частки прибутку такої юридичної особи, а також частки активів у разі її ліквідації.
На українську економіку другої половини 90-х — початку 2000-х рр. значно впливає перерозподіл власності та пов’язана з ним трансформаційна криза, яку спричиняє предусім недосконале корпоративне управління.
Виникнення недержавного сектора економіки, що представлений переважно акціонерними товариствами, дало поштовх до створення та розвитку принципово нової системи управління — корпоративного управління. Практика свідчить, що перенесення методів та прийомів, які застосовували вітчизняні менеджери для управління державними підприємствами, на акціонерні товариства призводить до негативних наслідків у діяльності цих приватизованих підприємств. Отже, це ще раз доводить наявність та актуальність розгляду і вирішення проблем корпоративного управління.
Виділяють такі види корпоративних об’єднань: союзи, господарські асоціації, концерни, консорціуми, картелі, корнери, конгломерати, трести, синдикати, франчайзи, холдинги. Таке різноманіття корпоративних об’єднань властиве західним країнам з високим рівнем технічного прогресу. В Україні такі об’єднання ще тільки створюються. Переважають союзи та асоціації. Останнім часом дедалі частіше з’являються об’єднання у вигляді холдингів та концернів. За твердженням Т. В. Кашаніної «холдинги розглядаються багатьма як завуальовані структури адміністративно-командної системи. Їх створення є природною реакцією підприємств на знищення міністерств та неможливість відразу вийти у «вільне плавання».
На 1.07.2006 року в Україні здійснюють свою діяльність 33562 акціонерних товариства (з них відкритих акціонерних товариств 11144, закритих акціонерних товариств — 21728), товариств з обмеженою відповідальністю 337700, товариств з додатковою відповідальністю — 700, повних товариств — 1988, командитних товариств — 681, асоціацій — 2796, корпорацій — 831, консорціумів — 83, концернів — 407.
» следующая страница »
1 ... 54 55 56 57 58 5960 61 62 63 64 ... 118