Корпоративне управління

5,0

Усі корпорації

44,5

62,9

72,9

64,0

 

Отже, сьогодні головними власниками вітчизняних активів є американські інституції. Власність американських інституцій, що зосереджена в пенсійних і взаємних фондах та на депозитах, становить майже половину всіх ліквідних акції. Більшість кор­порацій не має в своїх реєстрах жодного індивідуального акціо­нера, частка якого складала б більше 1 % від сукупного капіталу. Значну частину акцій, які не належать індивідуальним інвесто­рам, зосереджено в інституційних інвесторів — пенсійних або пайових фондах. Але ці інвестори зазвичай відіграють роль фінан­сових менеджерів, уникаючи відповідальності за діяльність ком­паній, у яких вони мають значні пакети акцій.

Склад і функції ради директорів. Значна роль ради директорів в англо-американській моделі зумовлена вимогами адаптації до швидко змінюваного економічного середовища через викорас- тання стратегічного підходу до управління компанією, а також процесами глобалізації економіки й активізації нових ринків ка­піталу. Наявність ради директорів як додаткової ланки управлін­ня продиктовано бажанням інвесторів-власників зберегти конт­роль за діяльністю безпосереднього керівництва (правління), тому що часом інтереси власників і менеджменту можуть не збіга­тися.

Загальноприйнятим головним завданням діяльності правлінь у корпораціях США вважають захист інтересів акціо­нерів і максимізацію їх доходів, тому американські правління зо­середжують свою довготермінову діяльність передусім на інтере­сах власників. Основні функції ради директорів такі:

•  розроблення корпоративної стратегії, бачення та місії фірми;

• призначення і зміна вищих керівників;

• контроль, моніторинг і нагляд за вищим менеджментом;

• розподіл ресурсів та аналіз їх використання;

• захист інтересів акціонерів;

• розроблення принципів і визначення стратегічних планів на 3—5 років;

• затвердження річних фінансових планів (бюджетів);

• стратегічний контроль (оцінка ступеня досягнення страте­гічних цілей та відповідності планів і бюджетів).

Рада директорів в англо-американській моделі складається як з інсайдерів, так і з аутсайдерів. Інсайдер — це особа, яка пра­цює в корпорації (виконавчий директор чи службовець) або тісно пов’язана з управлінням нею. Аутсайдер — особа (чи заклад), що безпосередньо не пов’язана з корпорацією та її управлінням, не має інтересів у компанії. Загальною тенденцією останніх деся­тиліть було збільшення кількості незалежних директорів у загаль­ному складі ради директорів і зменшення представництва вико­навчих директорів.

Щодо кількості членів ради директорів, то останнім часом у Великобританії і США вона зменшується (приблизно від 13 до 5 осіб) і складається переважно з інвесторів і керівників. На сьо­годні сформувався оптимальний розмір ради директорів для різних корпорацій, що враховує інтереси різних груп акціонерів: для великих корпорацій це 8—15 осіб; для середніх фірм — 8—10 осіб; для дрібних і закритих фірм — 3—5 осіб.

В англо-американській моделі традиційно головою ради директорів і головним (генеральним) виконавчим директором була одна особа. Однак подальший розвиток корпоративного управління виявив певні недоліки цієї схеми, зокрема:

• концентрацію влади в руках однієї людини;

• можливість концентрації влади в руках невеликої групи осіб (коли рада директорів складається тільки з інсайдерів);

•  намагання правління і ради директорів утримувати владу протягом тривалого періоду часу, ігноруючи інтереси інших ак­ціонерів;

• систематичне ігнорування інтересів акціонерів.

Американські правління збираються від чотирьох до десяти

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 10 11 12 13 14 1516 17 18 19 20  ... 118