Корпоративне управління

разів на рік з тривалістю засідання 1—2 дні. Останнім часом кор­порації почали проводити додаткові засідання для обговорення довгострокової стратегії компанії.

Основна діяльність правління проводиться у комісіях, яким доручають виконувати окремі завдання й доповідати про резуль­тати на зборах правління. Призначення і склад комісій можуть бути різними, але обов’язкові ревізійна комісія (склад — виключ­но із зовнішніх директорів), компенсаційна комісія (визначає винагороду членам адміністрації і правління), номінаційна комі­сія (добір членів правління).

Недоліки англо-американської моделі ради директорів:

• значний організаційний та інформаційний вплив на раду з боку вищого виконавчого керівництва корпорації;

•  перевага представницьких функцій і формальна виконав­ча роль самих рад;

• делегування більшості важливих повноважень з питань жит­тєдіяльності компаній правлінню або виконавчому директорату;

•  недостатня частота і регулярність засідань, що не охоплює найважливіших питань порядку денного.

Ради директорів у цій моделі характеризуються вагомим осо­бистим впливом ключових фігур рад, участю в доборі і призна­ченні вищого керівництва, повноваженням визначати стратегію, здатністю контролювати досягнення поставлених цілей.

Порядок діяльності ради директорів містить такі правила і процедури:

•  періодичність і місце проведення засідань, зокрема черго­вих;

•  формулювання правил скликання позачергових засідань, можливість прийняття окремих рішень щодо процедури голосу­вання;

•  розроблення порядку узгодження і затвердження порядку денного засідань і підготовки матеріалів до засідань ради, зокре­ма процедури внесення питань до порядку денного, терміни на­дання матеріалів, проектів, протоколів і рішень;

• порядок голосування на засіданнях ради;

• порядок прийняття рішень і оформлення протоколів, зок­рема порядок голосування;

• переліки питань, вирішення яких потребує одностайності, кваліфікованої і простої більшості та інших процедурних питань.

Законодавча база. В англо-американській моделі взаємовід­носини в галузі корпоративного управління регулюють федераль­на законодавча база, закони штатів (у США) і стандарти неуря­дових організацій. У кожній країні є своя комісія або комітет з цінних паперів і біржової діяльності (у США — Security Exchange Commission — SEC), що регулює ринок цінних паперів, відноси­ни між акціонерами і корпорацією, між самими акціонерами, запроваджує правила щодо розкриття інформації для корпорацій тощо. Закони, які визначають діяльність пенсійних фондів, та­кож дуже впливають на корпоративне управління.

У США корпорації реєструють і запроваджують у певному штаті, і саме закони цього штату становлять основу законодавчої бази щодо прав і обов’язків корпорації.

У Великобританії законодавчі межі корпоративного управ­ління запроваджує парламент і їх можуть регулювати правила та­ких організацій, як, наприклад, Колегія з цінних паперів і інвес­тицій, що наглядає за фондовим ринком.

Важливу роль в англо-американській моделі відіграють фон­дові біржі, що визначають лістинг, рівень розкриття інформації та інші вимоги.

Вимоги щодо розкриття інформації. Порівняно з іншими краї­нами в США існують найсуворіші правила щодо розкриття інфор­мації, оскільки діє чітка і врегульована система відносин між ак­ціонерами. Це не дивно, якщо враховувати розміри і значення фондового ринку в економіці країни і на міжнародній арені.

У США корпорації повинні повідомляти про себе досить багато: фінансову інформацію про корпорацію (щоквартально); дані про структуру капіталу; інформацію про попередню діяльність директорів, що призначаються (включаючи посади, які вони посідали, відносини з компанією, володіння акціями ком­панії); розміри сукупної винагороди для керівництва, а також дати виплати винагороди кожному з п’яти вищих чинів (вище керів­ництво) корпорації поіменно; дані про акціонерів, що володіють пакетами акцій понад 5 % акціонерного капіталу; інформацію про можливе злиття чи реорганізацію; про поправки, що вносяться до статуту, а також імена осіб і/або компаній, яких запрошують для аудиторської перевірки. Цю інформацію вносять або в річний звіт, або до порядку денного зборів акціонерів.

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 11 12 13 14 15 1617 18 19 20 21  ... 118