Мотиваційні конфлікти — це конфлікти потреб і намірів, причому найчастіше всього психологічних потреб. Ці конфлікти можуть не мати явно вираженої ділової або виробничої основи. В них присутнє взаємне тяжіння людей один до одного або взаємне відштовхування, почуття престижу, власної гідності, статусу.
Конфлікти комунікацій найчастіше виникають тоді, коли бар’єри спілкування стають непереборними, помилки не виправляються, а про- рахунки підносяться до принципу.
Комунікативний конфлікт виникає при порушенні організації спілкування, відсутності зворотного зв’язку, немотивованому контролі. Найчастіше комунікативний конфлікт реалізується в спорі та полеміці.
Цільовий конфлікт розвивається як протидія суб’єктів, спрямованих на досягнення деякої мети, за межами якої залишається все інше: користь, інтерес, можлива упередженість до партнера, кон’юнктура. Головне в цьому конфлікті — перемога. Досягнення перемоги однією стороною в даному конфлікті є способом його вирішення.
Статусний конфлікт. На відміну від цільового — це перманентна боротьба за пріоритет. Вона нагадує вічне перетягування каната: варто одній стороні послабити зусилля, канат відразу починає переходити до іншої сторони.
Індивідуальний та груповий конфлікти відрізняються тим, що в них відповідно беруть участь індивідуальні і групові суб’єкти. Індивідуальні та групові конфлікти можуть бути цільовими, відкритими, прихованими, мотиваційними.
Можна виділити багато часткових різновидів конфліктів.
Конфлікт вибору характеризується одноперсонною структурою. Суб’єкт вступає в конфліктну ситуацію, не маючи можливості вибрати одну з двох рівних цілей, засобів, шляхів.
Конфлікт вибору найменшого зла виявляється у важкому виборі між двома або більше варіантами, кожен із яких небажаний.
Конфлікт протилежного сприйняття виникає через різне сприйняття однієї й тієї самої ситуації. А це служить грунтом для різних думок, оцінок, протилежного спрямування дій.
Конфлікт потреб — виникає тому, що різні людські потреби викликають різні, прямо протилежні дії для їх реалізації.
Конфлікт потреби і соціальної норми обумовлений тим, що спільна потреба може зіштовхуватись із спонукальним або заперечуючим імперативом. Він може бути як всередині людини, так і зовні (совість, закон, почуття відповідальності та інструкція). Така ситуація теж породжує конфлікт, протиріччя між особистою потребою та суспільною нормою, мотивом і виправданням.
11.2. Стреси, неврози, кризи
|
С |
трес — сукупність захисних фізіологічних реакцій, які виникають в організмі людини у відповідь на вплив різних несприятливих факторів (агресорів). В основі стресу лежить перевантаження нервової системи.
Стрес — короткочасне розладнання нервової системи при виникненні подразнюючого фактора, яке проходить само собою, коли зникає джерело стресу. Стреси спостерігаються в житті практично у кожної людини.
В основі стресів лежить напруга, страх, вплив різних несприятливих життєвих ситуацій. Тому подолання стресу — зняття напруги, усування страху.
Сильні хвилювання і психотравми призводять до неврозів. Невроз — не короткочасне напруження, яке виникає в нервовій системі людини, це її функціональні розладнання. Причин для розладнань може бути багато: міжособистісні конфлікти, тривоги, неблагополучні стосунки в сім’ї, не- вирішені проблеми.
Неврози поділяються на три основні види: неврастенію, істерію та невроз нав’язливого стану.
Неврастенія (нервова слабкість) є похідною нервового стресу і часто постає як закономірний результат, що виникає при спілкуванні, бар’єри якого наклалися на помилки і прорахунки. Це — розплата за невміння спілкуватися з іншими людьми.
» следующая страница »
1 ... 71 72 73 74 75 7677 78 79 80 81 ... 134