Історія економічних учень

Стало очевидно, що економічна система ринкового типу не тіль­ки не здатна забезпечити автоматичне відновлення порушеної рівно­ваги, але й породжує нерівноважні ситуації через внутрішньо властиві їй особливості, а не в результаті впливу зовнішніх для неї факторів.

Історичними умовами виникнення кейнсіанства є:

-                ускладнення структури виробництва і ринку;

-                функціонування недосконалих форм конкурентної боротьби і втрата ринковим механізмом автоматичного саморегулювання;

-               світова криза надвиробництва і затяжний характер депресії 1929-1933 рр.;

-                масове безробіття.

Основоположником нового напрямку в розвитку економічної думки став англійський економіст Джон Мейнард Кейнс (1883-1946 рр.). Вчення Дж. Кейнса стало своєрідною реакцією на неокласичну школу і маржиналізм, які панували в економічній науці до нього і до яких колись належав і він сам як учень А. Маршалла і Кембриджської шко­ли. Економічна криза 1929-1933 рр. різко змінила погляди Дж. Кейнса. Він рішуче і безоглядно пориває з поглядами А. Маршалла, його ідеями фритредерства, проголошуючи, що капіталізм доби вільної конкуренції вичерпав свої можливості. Попередниками Дж. Кейнса, що розробляли ті чи інші функціональні зв’язки процесу відтворення, і положення яких він продовжує розвивати далі, можна вважати так звану Стокгольмську школу Б. Оліна, Е. Ліндаля; Ф. Кана у Великобританії та А. Ханта у Німеччині. Однак, тільки Дж. Кейнс чітко сформулював новий напрям економічної теорії - теорію державного регулювання економіки.

Центральна ідея, навколо якої будується вся система його дока­зів, полягає в тому, що конкурентна ринкова економіка не може забез­печити автоматичне відновлення рівноваги за умови повного викорис­тання ресурсів. Основною причиною, яка порушує рівновагу в економіч­ній системі, є нестача ефективного попиту, величина якого тотожна на­ціональному доходу.

Новаторство економічного вчення Дж. Кейнса, з погляду пред­мета вивчення та методології, виявилось у наданні переваги макроеко- номічному аналізу перед мікроекономічним (перша складова новатор­ства Дж. Кейнса). Це означає, що на відміну від інших економістів, які зосереджували свою увагу на діяльності окремих господарських одиниць, Дж. Кейнс значно розширив рамки дослідження, роблячи спро­бу розглянути національне капіталістичне господарство в цілому, опе­рувати такими переважно агрегатними категоріями: споживання, нагро­мадження, заощадження, інвестиції, зайнятість, тобто величинами, які визначають рівень та темпи зростання національного доходу. Однак, го­ловним у методі Дж. Кейнса було те, що, аналізуючи сукупні народно­господарські величини, він прагнув установити причинно-наслідкові зв’язки, залежності та пропорції між ними. Це і зробило його основопо­ложником макроекономіки як самостійного розділу економічної теорії.

Другою важливою складовою економічного новаторства Дж. Кейн­са можна назвати обґрунтування концепції так званого “ефективного по­питу”, тобто потенційно можливого і стимульованого державою попиту.

Вчений розглядає ефективний попит у зв’язку з дією таких трьох факторів: схильності до споживання, схильності до інвестицій, переваги ліквідності. Перший фактор - схильність до споживання - визначає величину споживчого попиту. Основними факторами, що впли­вають на обсяг інвестицій, за Дж. Кейнсом, є норма процента та норма очікуваного прибутку. Інвестиції в його моделі відіграють визначальну роль у досягненні рівноваги. Ще одним фактором, який впливає на ефективний попит, Дж. Кейнс називає переваги ліквідності. Ліквідність у нього - це можливість продати за одиницю часу при максимальній ціні будь-яке майно. Дж. Кейнс вказував на існування трьох мотивів, здат­них спонукати людину зберігати гроші, а не активи, що дають дохід (земля, будівлі, акції, облігації). До них належать такі мотиви: транс- акційний (готівка для укладання угод), перестороги (бажання мати готівку для непередбачених платежів) та спекулятивний (острах втра­тити капітал). Між сукупним попитом і фактором переваги ліквідності, на відміну від двох попередніх факторів, існує обернена залежність.

 

« Содержание


 ...  46  ... 


по автору: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

по названию: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я