Кейнсіанство та його еволюція
Економічні умови посилення державного втручання в ринкову економіку. Переворот, здійснений Дж. Кейнсом в економічній теорії. Метод і соціальний зміст кейнсіанства.
Економічне вчення Дж. Кейнса. Дж. Кейнс як творець макроекономічної теорії. Загальна теорія зайнятості. Роль сукупного попиту в кейнсіанській макро- економічній моделі. Теорія мультиплікатора інвестицій і зайнятості. Управління ефективним попитом. Теорія переваги ліквідності і процента. Проблеми цін та інфляції. Кейнсіанська теорія заробітної плати. Роль державного регулювання в досягненні макроекономічної рівноваги.
Кейнсіанство у Франції (Г. Ардан, Ф. Перру). Кейнсіанство у Швеції (Г. Мюр- даль, Е. Вігфорс).
Виникнення неокейнсіанства. Проблеми економічної рівноваги і зростання. Теорія акселератора. Макроекономічні моделі Е. Хансена, Дж.-Р. Хікса, Р. Хар- рода, Є. Домара. Неокейнсіанські теорії циклу.
Особливості посткейнсіанства (Дж. Робінсон, П. Сраффа, Н. Калдор). “Криві Філліпса” і дискусії навколо них. Проблеми економічного зростання і розподілу в посткейнсіанських теоріях.
План та короткий зміст лекції
1. Історичні передумови і основні методологічні принципи кейнсіанства.
2. Економічне вчення Дж. Кейнса:
- вчення про макроекономічну рівновагу і роль сукупного попиту в її досягненні;
- теорія мультиплікації, інвестицій і зайнятості;
- роль зайнятості в кейнсіанській макроекономічній моделі;
- проблема ціни та інфляції;
- теорія “переваг ліквідності” і процента;
- теорія заробітної плати.
3. Неокейнсіанство та його особливості:
- принцип акселерації і моделі економічного зростання А. Хансена, Дж.-Р. Хікса, Р. Харрода, Є. Домара;
- модель рівноваги товарного та грошового ринків (/Э-иМ);
- модель економічного циклу;
- дослідження альтернативності інфляції і безробіття,
дискусія навколо “кривоїФілліпса”.
4. Особливості розвитку ідей посткейнсіанства.
Кейнсіанство - одна з провідних течій сучасної економічної думки. Головною особливістю, що зумовила її появу, було швидке руйнування з розвитком капіталізму механізмів автоматичного ринкового саморегулювання. На межі XX ст. монополії остаточно знищили вільну конкуренцію як регулятор капіталістичного господарства. Отже, сама дійсність спростувала ілюзії неокласиків щодо здатності ринкового механізму автоматично забезпечувати рівновагу на ринках товарів, праці та капіталу. Навіть сама раціональна поведінка господарюючих суб’єктів не забезпечувала системі стійкої рівноваги, оскільки на макрорівні діяли інші закономірності, що не зводилися до суми рішень, прийнятих на мікрорівні. Найбільш яскравим проявом цієї розбіжності стала велика депресія початку 30-х рр. XX ст., яка супроводжувалася різким спадом виробництва, масовим безробіттям, фінансовими потрясіннями. Криза продемонструвала очевидну невідповідність між високим рівнем розвитку продуктивних сил та ірраціональністю стихійних ринкових процесів. Високий рівень усуспільнення та ускладнення господарського механізму потребував планомірного регулювання економіки в загальнонаціональних масштабах, тобто посилення ролі держави в економіці.
» следующая страница »
1 ... 40 41 42 43 44 4546 47 48 49 50 ... 100