У 90-х роках XIX ст. маржиналізм не набув широкого розповсюдження в Україні, а більшість теоретиків сповідували принципи або класичної політекономії, або марксистського економічного вчення. У цей час в основі більшості університетських курсів політичної економії знаходилась теорія цінності К. Маркса.
Проте вже наприкінці 90-х років XIX ст., особливо на початку ХХ ст., більшість українських дослідників почали схилятись до принципів неокласичної теорії, яка розвивалась на ґрунті маржиналізму. Це пояснювалось тим, що вони усвідомили кризовий стан класичної політекономії і намагались знайти вірні відповіді в теорії “економікс”. Поступово відбувалась зміна усіх уявлень і понять, яка складалась протягом сотень років. За цих умов широко розповсюдилась суб’єктивно- психологічна концепція Київської економічної школи, яку започаткував Микола Бунге. Предметом політекономії він вважав вивчення людських потреб, не зводячи їх до суто матеріальних і особистих. Вчений відстоював приватновласницьку ринкову модель економічного розвитку.
Наступником М. Бунге на рубежі двох століть став Дмитро Піхно (1853-1913 рр.), професор політичної економії Київського університету. В своїх працях “Закон попиту і пропозиції: до теорії цінності” (1886 р.), “Основи політичної економії” (1890 р.) він розвивав уявлення про обмін і споживання як основні сфери економічних досліджень, про корисність речей як джерело і мірило цінності і ціни, основні засади попиту та пропозиції. Досліджував роль потреб у формування попиту, їхні конкретні форми, класифікуючи за родами та видами.
Однак найвідомішими представниками суб’єктивно-психологічного напряму в економічних дослідженнях в Україні на початку ХХ століття стали Р. Орженцький і О. Білімович.
Роман Орженцький ґрунтовно виклав і проаналізував теорію граничної корисності фундатора Австрійської економічної школи К. Мен- гера. Він ввів у науковий оборот поняття “об’єктивна оцінка ціни”, або “розцінки”, і визначив її максимальне та мінімальне значення, критерії поділу благ на споживчі та продуктивні. Р. Орженцький прийшов до висновку, що цінність і ціна формуються не на особистих, а на суспільних оцінках корисності благ.
Олександр Білімович (1876 р. - дата смерті не встановлена) обґрунтував психологічну теорію цінності, пов’язав останню з потребами, з яких вивів величину господарської цінності блага, і запропонував власну їх класифікацію.
Найвизначнішим українським представником математичного напряму економічних досліджень став вчений із світовим ім’ям, економіст, математик і статистик, професор Київського університету і Київського комерційного інституту Євген Слуцький (1880-1948 рр.). Він - фундатор сучасної математичної теорії споживання, яка відкрила принципово новий напрям економічних досліджень. Є. Слуцький виявив умови, за яких функція корисності досягає свого максимуму і запропонував способи обчислення її параметрів. Розробив математичні методи, які дозволяють досліджувати величини функції корисності і функції попиту залежно від руху цін і зміни доходів споживача.
Основні категорії та поняття: економічна рівновага, оптимум Паретто, крива байдужості, суспільний добробут, споживчий надлишок, гранична та загальна корисності, гранична продуктивність, макроекономічна рівновага, еластичність попиту, максимізація прибутку, комплементарні блага нижчого та вищого порядків, парадокс вартості, закон спадної граничної корисності, кембриджський коефіцієнт, граничні витрати, граничний працівник, кон 'юнктура, кооперація, гнучкість цін, бюджет споживача, рівняння Слуцького.
Тест для перевірки знань
1. Кого з представників Австрійської школи називали “патріархом буржуазних економістів”?
а) К. Менгера;
» следующая страница »
1 ... 37 38 39 40 41 4243 44 45 46 47 ... 100